41.Характеристика основних форм міжнародної економічної інтеграції

Основні форми міжнародної інтеграції:

-Зона вільної торгівлі,

-Митний союз,

-Спільний ринок,

-Економічний союз,

-Політичний союз.

Зона вільної торгівлі — інтеграційне об'єднання держав у сфері торговельних відносин, в якому скасовано мита, що регулюють їх господарські зв'язки. При цьому країни-учасниці зони вільної торгівлі зберігають митні бар'єри, спрямовані проти країн, що не входять до такої зони.

Приклади зони вільної торгівлі:

• зона вільної торгівлі між США, Канадою і Мексикою;

• Європейська асоціація вільної торгівлі;

• Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі.

Митний союз — інтеграційне об'єднання, в якому скасовано мита між країнами-учасницями і встановлено єдині мита щодо третіх країн. Митний союз поширюється лише на зовнішньоторговельну політику країн-учасниць.

Приклади митного союзу:

• Центральноамериканський спільний ринок;

• Співтовариство і спільний ринок країн Карибського басейну;

• Андська група.

Спільний ринок — інтеграційне об'єднання, в якому відбувається вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили і здійснюється господарська взаємодія між країнами в сфері виробництва.

Приклад спільного ринку — Європейський Союз (ЄС).

Економічний союз — інтеграційне об'єднання, в якому поряд з вільним переміщенням капіталу, робочої сили, товарів, послуг, розвитком виробничої інтеграції здійснюється узгодження загальної економічної політики країн-учасниць.

Приклад економічного союзу — здійснення в країнах ЄС з 1999 р. єдиної грошової політики і запровадження спільної грошової одиниці — євро. Це полегшує взаєморозрахунки і сприяє поглибленню інтеграційних процесів у межах ЄС.

Політичний союз — об'єднання держав, яке здійснює повну економічну інтеграцію і доповнює її узгодженням політичних дій, прийняттям і виконанням спільних політичних рішень.

Приклад політичного союзу — створення Європейського парламенту, метою якого є ще більше об'єднання Європи (мирне співіснування, господарське співробітництво).

42.Ціноутворення у міжнародній торгівлі

Ціна, як відомо, – це грошова сума, яку має намір одержати продавець, пропонуючи товар чи послугу, і яку готовий заплатити за неї покупець. Під світовими цінами звичайно розуміють ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті. Відповідно, ціноутворення – це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів. Співпадання цих вимог залежить від багатьох умов, які отримали назву ціноутворюючі фактори. Вони за характером, рівнем та сферою дії поділяються на: 1) загальноекономічні – фаза економічного циклу, стан сукупного попиту та пропозиції, інфляція; 2) конкретно-економічні, тобто ті, які визначаються особливостями розвитку даної галузі, умовами виробництва продукції та її реалізації – витрати, прибутки, податки, пропозиція і попит на цей товар з урахуванням товарів-замінників, споживчі якості (надійність, привабливість, сучасний зовнішній вигляд); 3) специфічні, які мають відношення тільки до деяких товарів та послуг – сезонність, рівень експлуатаційних витрат, комплектність, гарантії і умови сервісу; 4) спеціальні, тобто пов’язані з дією особливих механізмів і економічних інструментів, – державне регулювання, валютний курс; 5) неекономічні – політичні, військові тощо. Існують такі методи ціноутворення на світовому ринку: – на основі закритих торгів – виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів; – на основі передбачуваної цінності – виходячи з відчуття покупцем цінової вартості товару; – на основі рівня поточних цін – виходячи з поточних цін конкурентів. Відмітимо, що ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси: 1) на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від внутрішніх цін окремих країн. Внутрішня ціна, хоча і виступає одним з суттєвих факторів механізму формування цін світового ринку, в більшості випадків не визначає її остаточного рівня; 2) на один товар існує паралельно ряд цін. Значна кількість цін світової торгівлі зумовлена різними обставинами: транспортними витратами, характером торговельної угоди, комерційними умовами поставок тощо. Тобто, у практиці міжнародної торгівлі використовується декілька видів цін, пов’язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу, наприклад: – біржові котирування (тобто ціни, встановлені на міжнародних товарних біржах); – аукціонні (ціни міжнародних аукціонів); – експортні ціни основних постачальників певного товару; – імпортні ціни в основних центрах імпорту; – оптові ціни; – роздрібні ціни; – ціни оферти – ціни продавця в його офіційній пропозиції про продаж товару; – ціни покупця (ціни контроферти); – регіональні – ціни, які діють у межах інтеграційних угруповань; – номінальні – ціни, вказані в прейскурантах; – трансфертні – ціни, що діють у межах транснаціональних корпорацій; – статистичні – середньозважені за певний період часу.

На ціноутворення у міжнародній економіці поряд з національними державними структурами впливають організації міжнародного співробітництва й інтеграції. Серед них найбільший вплив роблять ЄС, МВФ, Світовий банк, ГАТТ, а також сімка найбільш розвинених країн. Певний вплив на міжнародне ринкове ціноутворення роблять різноманітні асоціації вільної торгівлі, митні союзи, вільні економічні зони та інші регіональні об'єднання.