7. Висвітліть сутність та форми кредиту.

Кредитна діяльність банку здійснюється через кредитний департамент банку, який в своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів, ради і правління банку, рішеннями кредитного комітету.

Департамент виконує весь комплекс комерційних операцій по наданню кредитів юридичним і фізичним особам, іншим банкам, забезпеченню повернення наданих кредитів, дослідженню кон’єктури фінансово – кредитного ринку, консультуванню тощо.

Координацію кредитної роботи банку виконує кредитний комітет, який створюється за рішенням правління банку як його постійний робочий орган, який здійснює свою діяльність під керівництвом і контролем правління банку. До складу кредитного комітету, як правило, входять головний бухгалтер банку, начальник кредитного відділу, керівник юридичної служби банку, один із спеціалістів кредитного відділу, який є секретарем кредитного комітету і організовує його діловодство, а очолює кредитний комітет перший заступник Голови правління банку. Свою роботу кредитний комітет банку будує у формі засідань, які проводяться по мір необхідності , але не рідше одного разу на місяць. Рішення на засіданні кредитного комітету приймаються простою більшістю голосів і заносяться до протоколу, який підписується головою і секретарем кредитного комітету.

Слід зазначити, що виконання кредитної функції на обмежується лише кредитними підрозділами, участь в організації кредитного процесу приймають майже всі структури банку

Наведений перелік функцій структурних підрозділів банку та кредитного комітету далеко не повний, але він дає уявлення про розподіл повноважень між різними структурними одиницями.

Виходячи з визначення, банківське кредитування здійснюється згідно з принципами:

- строковості та повернення,

- платності,

- забезпеченості,

- цільового характеру використання.

Принципи строковості та повернення означають, що кредит повинен бути не просто повернений позичальником банку, а й обов’язково у встановлені кредитною угодою строки.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообороту обігового капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переобладнання та розширення діючих підприємств, тобто на створення та/або відтворення основного капіталу, надаються в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об’єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою довгострокового кредиту.

Базою для процентної політики банків є грошово-кредитна політика держави та вплив на рівень ринкової ціни процента з боку центрального банку, який використовує для цього директивні і недирективні методи.

Директивні:

• обмеження верхнього рівня ставок;

• обмеження різниці між процентами. (Маржа – це різниця між позичковим та депозитним процентами.)

Недирективні:

• рівень резервних вимог НБУ;

• обсяг, умови та ціна кредитів, що надаються банками-конкурентами;

• нормативи ліквідності банків;

• система оподаткування прибутку банків.

Фактори, що впливають на рівень процента:

• середній рівень оплати за залучені ресурси (депозитний процент);

• витрати банку;

• об’єкт кредитування;

• платоспроможність позичальника;

• характер діяльності клієнта;

• ступінь ризику;

• стан попиту на кредити та термін його надання;

• можливість додаткового залучення кредитних ресурсів;

• рівень інфляції та інше.

Форми кредиту

Грошово-кредитна політика та її інструменти

Головним результатом функціонування грошової системи вважається розробка і реалізація грошово-кредитної політики. Вона являє собою комплекс взаємопов’язаних, скоординованих цілей і заходів, спрямованих на регулювання грошового ринку, що проводить держава через центральний банк.

Об’єктами грошово-кредитної політики виступають такі елементи грошового ринку:

— пропозиція (маса) грошей;

— відсоткова ставка;

— валютний курс;

— швидкість обігу грошей.

Залежно від економічної ситуації в країні монетарна політика

Іпотечний кредит

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки, або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Лізинговий кредит

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об’єктом лізингу є рухоме майно (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка та ін.) та нерухоме майно (будинки, споруди, система телекомунікацій тощо).

Міжнародний кредит

Міжнародний кредит - це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, який надається державами, банками, іншими юридичними особами одних держав урядам, банкам, іншим юридичним особам інших країн на засадах строковості та платності.

Споживчий кредит

Споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування, послуг та невідкладні потреби і який повертається у розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірі, що визначається виходячи із вартості товарів і послуг, які є

Міжбанківський кредит

Міжбанківський кредит - це позичковий капітал комерційного банку, що передається іншому банку у тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Причини продажу одним комерційним банком іншому банківських ресурсів такі:

-наявність в окремі періоди часу надлишкових ресурсів;

-відсутність належного попиту і вигідного розміщення ресурсів серед своїх клієнтів;

-отримання прибутку на купівлі-продажу ресурсів;

Державний кредит

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами - юридичні або фізичні особи.

Якщо сумарні витрати уряду перевищують сумарні податкові надходження, то він повинен покрити різницю або випустивши в обіг нові гроші, або шляхом залучення коштів у населення.

Комерційний кредит

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Банківський кредит

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах забезпеченості, повернення,строковості, платності та цільового використання.