Фінансові інвестиції та основні принципи їх оцінки й обліку

Для ефективного використання тимчасово вільних активів під­приємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квіт­ня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 лип­ня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

• одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

• набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або конт­ролю над їх діяльністю;

• майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій. Загальна класифікація інвестицій наведена на рис. 4.1.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гуд­вілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Рис. 4.1. Класифікація фінансових інвестицій

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

• інвестиції, що засвідчують відносини позики;

• інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються за собівартістю, яка залежно від способу набуття інвестицій визначається по-різному (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Складові собівартості фінансових інвестицій

Наведемо приклади визначення собівартості фінансових інвестицій. Так, у разі придбання інвестицій за грошові кошти собівартість складається з ціни придбання, комісійних винагород посередникам, мита, податків, зборів та обов’язкових платежів, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з їх придбанням.

Приклад:

Підприємство придбало 03.03.2001 року ощадні сертифікати банку на пред’явника на суму 1400 грн, сплачена комісійна винагорода за посл уги, пов’язані з придбанням, — 100 грн. Собівартість такої фінансової інвестиції становитиме 1500 грн (1400 + 100).

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на цінні папери власної емісії, є поточна вартість таких цінних паперів на фондовому ринку, а за її відсутності — експерт­на оцінка.

Приклад:

Підприємство придбало облігації іншого підприємства на суму 5500 грн в обмін на 50 акцій власної емісії. Номінальна вартість акцій становить 120 грн за акцію, а на останніх торгах на фондовій біржі їхня вартість становить 130 грн за акцію.

Собівартість фінансової інвестиції становить 6500 грн (50 ак­цій ? 130 грн).

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на інші активи, виступає:

— на час отримання запасів — ціна реалізації таких запасів або сучасна собівартість придбання;

— у разі отримання основних засобів — ринкова або відновлювальна (сучасна собівартість придбання) їх вартість;

— у разі отримання нематеріальних активів — поточна ринкова вартість, а за відсутності такої — оціночна вартість.

Приклад:

В обмін на 30 акцій іншого підприємства і номінальною вартіс­тю було передано обладнання, первісна вартість якого становить 6000 грн, сума зносу, нарахованого за час експлуатації, — 1500 грн. Вартість такого обладнання в сучасних умовах становить 4000 грн.

Собівартість фінансової інвестиції становить 4000 грн.

Для обліку операцій з фінансовими інвестиціями Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і гос­подарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, передбачені такі рахунки:

— 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»;

— 35 «Поточні фінансові інвестиції».

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, і має такі субрахунки:

141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

Для обліку поточних фінансових інвестицій призначений рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має субрахунки:

351 «Еквіваленти грошових коштів»;

352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Придбані фінансові інвестиції обліковуються за собівартістю за дебетом рахунків 35 «Поточні фінансові інвестиції» або 14 «Дов­гострокові фінансові інвестиції». З кредиту ж цих рахунків собівартість інвестицій списується у разі їх реалізації або погашення.

Однією з основних ознак, яка зумовлює відмінності в обліку фінансових інвестицій є вид відносин, які складаються між інвестором та об’єктом інвестування, — відносини позики або власності.

апітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань. Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

 

Зобов'язання –заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

 

Довгостроковізобов'язання – всі зобов'язання,які не є поточними зобов'язаннями.

 

Поточні зобов'язання –зобов'язання, якібудуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

 

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

• довгострокові;

• поточні;

• забезпечення;

• непередбачені зобов'язання.

• доходи майбутніх періодів.

 

До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові зобов'язання.

 

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків;

• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

• короткострокові векселі видані;

• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

• інші поточні зобов'язання.

 

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизх зобовязань.

 

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

 

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.