Білет 28. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) зараховують засоби праці, що придбані для використання у статутній діяльності установи на строк менше одного року. За функціональною роллю у процесі відтворення вони належать до оборотних активів, тому для них характерні всі ознаки, що стосуються цієї групи засобів. У той же час малоцінні та швидкозношувані предмети, як засоби праці, мають певну специфіку використання: вони можуть використовуватися у діяльності установи тривалий час (протягом декількох місяців), не змінюючи при цьому зовнішнього вигляду та основних фізичних властивостей. До таких засобів зараховують дрібний господарський інвентар, інструменти, сценічно-постановчі засоби вартістю до 10 грн. за одиницю (комплект), посуд тощо.

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено окремий синтетичний рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", облік за яким ведеться на двох субрахунках: 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації"; 222 "Малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення".

Рух малоцінних та швидкозношуваних предметів у бюджетних установах оформляється первинними документами типових міжвідомчих форм, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р. № 145:

— ф. № МШ—1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)";

— ф. № МШ-"2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

— ф. № МШ-3 "Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)";

— ф. № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

— ф. № МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні";

— ф. № МШ—6 "Особова картка № обліку спецодягу,

спецвзуття та запобіжних пристроїв";

— ф. № МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв";

— ф. № МШ—8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів".

Крім того, в бюджетних установах за необхідності можуть використовуватися відомчі (галузеві) форми первинних документів з обліку МШП та форми документів і регістрів, затверджені ДКУ, такі як "Журнал реєстрації битого посуду" т.ф. № З— 10 та ін.

У процесі документування руху малоцінних та швидкозношуваних предметів, як і інших об'єктів, розрізняють документи оперативного і бухгалтерського обліку. До перших належать документи, що відображають передачу зазначених предметів у ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу предметів робітникам у тимчасове користування та повернення Тощо.

Це, перш за все, документи типових форм № МШ—1, МШ—2, МШ-3, МШ—6 та МШ-7. Складають їх, як правило, керівники підрозділів, комірники для оперативного контролю за збереженням, рухом, станом і використанням малоцінних та швидкозношуваних предметів.

До документів бухгалтерського обліку зараховуються документи, якими оформляється відпуск предметів у виробництво зі зміною матеріально відповідальної особи, їх списання та ін., тобто ті первинні документи, які є підставою для здійснення записів на рахунках. Це можуть бути забірні картки (т. ф. № 3—5), накладна-вимога (т.ф. № 3—3), акти на вибуття і списання МШП (т. ф. № МШ-4, МШ-5, МШ-8).

Форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів" застосовується для оформлення поломки та втрати МШП. Складається на одного або декількох робітників. Якщо поломка сталася з вини робітника, то акт ф. № МШ-4 складається у двох примірниках, один з яких передається до бухгалтерії для стягнення у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, зіпсованого чи втраченого предмета. Другий примірник ф. № МШ-4 залишається в цеху і є підставою для списання МШП.

Форма № МШ-5 "Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні" застосовується на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття (ф. № МШ—4) і подається до центрального складу, звідки видаються до цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру без додаткової виписки накладних вимог або забірних карток. Зі складу акт ф. № МШ—5 передається до бухгалтерії, де на його підставі проводиться списання інструментів зі складу на витрати (без відображення їх внутрішнього переміщення зі складу в експлуатацію).

Форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів" застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів після закінчення строку використання, інших МШП і здавання їх в комору для утилю. Акт ф. № МШ-8 складається на підставі разових актів вибуття (ф. № МШ—4). На різні види МШП акти на списання (ф. № МШ—8) складаються окремо. Після здавання списаних предметів до комори для утилю акт з розпискою комірника передається до бухгалтерії, де на його підставі здійснюють відповідні записи на рахунках.

Наказом ДКУ від 18.12.2000 р. № 130 затверджено форму "Акту списання" (т. ф. № 3—2), який призначено для списання матеріальних цінностей, у т. ч. і МШП, що стали непридатними. Складає цей акт комісія, призначена наказом по установі. При складанні "Акту списання" (т.ф. № 3—2) акт за ф. № МШ—8 не застосовують.

Особливістю обліку МШП в бюджетних установах є те, що їхня вартість при передачі зі складу в експлуатацію не списується з балансу, а залишається в обліку до повного використання, тобто до часу втрати придатності. Крім того, на вартість МШП, що надійшли в установу, створюють фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за видами з одночасним відображенням фактичних видатків на придбання.

2. Задачами аналізу нормування праці є:

 1) оцінка складу, обґрунтованості та повноти нормативного господарства, а також практики використання нормативів при встановленні норм;

 2) визначення охоплення робіт нормуванням по всім категоріям промислово-виробничого персоналу і динаміки цих показників;

 3) оцінка обґрунтованості та рівнонапруженості норм праці, їх диференціації, практики застосування і рівня виконання;

 4) встановлення динаміки заміни і перегляду норм, а також ефективності щорічної перевірки напруженості норм і нормованих завдань;

 5) перевірка виконання планів нормативно-дослідних робіт і обґрунтованість нормативів, що розробляються;

 6) вивчення практики організації оперативного нормування –– оцінка заходів з його централізації або децентралізації, а також з поліпшення складу нормувальників.

 Розрізняють поточний і кінцевий аналіз. Перший (його часто називають оперативним контролем) проводиться регулярно силами відділу організації праці і зарплати (ВОПіЗ).

 Поточний аналіз дозволяє оцінити:

загальний рівень виконання норм, розподіл робочих за рівнем виконання норм, чисельність і професійний склад виконавців, що виконують норми;

 

 виконання плану заміни і перегляду норм по видам робіт і підрозділам підприємства, а також величину втрат, викликаних несвоєчасним проведенням робіт, передбачених планом;

 виконання плану нормативно-дослідної роботи, проведення хронометражів і фотографій робочого дня.

 Кінцевий аналіз охоплює весь комплекс питань нормування праці, розглядуваних в тісному взаємозв’язку з динамікою виробничих показників.

 Аналіз проводиться в декілька етапів: підготовка, збір вхідних матеріалів, їх перевірка і обробка, аналітична робота, підготовка кінцевої записки і пропозицій з усунення виявлених недоліків або використання досягнень і позитивного досвіду. На першому етапі визначаються завдання і об'єкти аналізу, терміни його проведення, а також виконавці по кожному етапу. Збір вхідних даних починається з підготовки переліку необхідних даних, розробки макетів статистичних таблиць, встановлення завдань на проведення спеціальних досліджень.

 Для кваліфікованої оцінки загального стану та рівня нормування праці на підприємстві необхідно мати точну інформацію про:

 Обсяг охоплення робіт і працівників нормування;

 рівень виконання норм;

 використання робочого часу;

 наявність та якість нормативної бази.

 Показники обсягу охоплення робіт та працівників нормування дають можливість чітко окреслити сферу застосування норм праці на підприємстві; визначити частку промислово-виробничого персоналу, на яку поширюються норми, а відтак проектувати конкретні заходи щодо розширення сфери нормування.

 Сферу застосування норм праці характеризують коефіцієнт обсягуохоплення працівників нормуванням Коп та коефіцієнт питомої ваги нормованого часу в загальній кількості відпрацьованого часу Кнч

Білет 29