Інші виплати працівникам

30. Зобов'язання щодо виплат інструментами власного капіталу підприємства визначаються і визнаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року N 559, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за N 1050/6241.

31. Інші довгострокові виплати працівникам визнаються зобов'язанням через створення на дату балансу забезпечення в сумі теперішньої вартості цього зобов'язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів програми, якими буде погашатися це зобов'язання. Обчислення теперішньої вартості зобов'язання за іншими довгостроковими виплатами здійснюється відповідно до пунктів 24 - 28 Положення (стандарту) 26.

Витрати на інші довгострокові виплати працівникам визначаються в сумі вартості поточних робіт, виконаних працівниками, витрат на відсотки за програмою, актуарних збитків (за вирахуванням актуарних прибутків) і збитків (за вирахуванням прибутків) від скорочення програми або остаточних розрахунків за нею, зменшеної на суму очікуваного прибутку від активів програми, на суму визнаного активом права на відшкодування і на суму вартості раніше виконаних працівниками робіт. Актуарні прибутки (збитки) та вартість раніше виконаних працівниками робіт визнаються у періоді їх виникнення.

2. Як економічна категорія продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили і в загальному випадку відображає кількість споживчої вартості, створеної за одиницю часу (виробіток) або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживчої вартості (трудомісткість). На практиці продуктивність праці, зазвичай, визначається як виробництво продукції в розрахунку на одного працівника основної діяльності.

Зростання продуктивності праці, за інших рівних умов, сприяє покращенню всіх техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства.

Продуктивність праці вимірюється у:

— натуральних вимірниках — використовується для підприємств з однорідною продукцією, тобто там, де виробляється один вид продукції або близьких за споживчою вартістю різнойменних видів продукції;

— трудових вимірниках — використовується для оцінки трудомісткості окремих видів продукції;

— вартісних — найпоширеніші, придатні для оцінки продуктивності праці на будь-якому підприємстві.

Використання вартісних вимірників продуктивності праці передбачає оцінку обсягу продукції за різні періоди у порівнянних цінах.

Білет 20

Питання 20

1. Сутність зведеної фінансової звітності

В ринкових умовах, які супроводжуються постійною конкурентною боротьбою виникає необхідність створення дочірніх підприємств, або об’єднання підприємств чи їх придбання. При цьому виникають економічні відносини між такими підприємствами, що накладає особливості на зміст фінансової звітності.

Зведена фінансова звітність — це система показників, що відображають фінансовий стан на звітну дату і фінансові результати за звітний період групи взаємопов’язаних організацій. Іншими словами, зведена бухгалтерська звітність складається по групі юридично і економічно взаємопов’язаних організацій, кожна з яких є самостійною юридичною особою [9].

Зведення фінансової звітності передбачає механічне агрегування показників звітності учасників групи, зі складанням таблиць, дані яких за кожним підприємством групи додаються для отримання загального результату.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 7 п. 2.3) визначає, що зведену фінансову звітність подають [1]:

міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо усіх підприємств, що належать до сфери їх управління;

зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності;

об’єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо усіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими докуме-нтами об’єднань підприємств відповідно до законодавства.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.02.2000 р. № 37 (зареєстровано в Мін’юсті України 15.03.2000 р. за № 162/4383) встановлено перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність підприємствами [3].

До таких видів діяльності відносяться:

основна діяльність підприємств промисловості;

основна діяльності будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних і бурових організацій;

пошукових та геологічних організацій і топографогеодезичних підприємств (експедицій);

капітальне будівництво;

основна діяльність наукових організацій;

основна діяльність постачальницько-збутових організацій;

основна діяльність підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування;

основна діяльність підприємств з виробництва сільськогос-подарської продукції;

основна діяльність підприємств побутового обслуговування;

основна діяльність підприємства транспорту;

основна діяльність підприємств зв’язку;

основна діяльність організацій з ремонту і утримання автомобільних шляхів;

основна діяльність підприємств житлово-комунального господарства;

основна діяльність правлінь громадських організацій та їх підрозділів;

інші види діяльності.