1.Займенник. Розряди займенників. Правопис неозначених і заперечних займенників. Особливості відмінювання особових займенників.

ЗАЙМЕННИКАМИ-називаються слова,які вказують на предмети,ознаки,кількість,але не називають їх. Займенники набувають свого конкретного лексичного значення тільки у тексті,коли ми співвідносимо їх з певними іменниками,прикметниками,числівниками. Співвідносячись з ними,займенники пов`язують мовлення в єдиний ланцюжок тексту,наприклад:У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся-білявими житніми колосками. Це – Пилипко. Використовуючи займенники ,можна уникнути повторення одних і тих же слів. При цьому слід стежити за тим,щоб займенникузгоджувався з тим іменником чи прикметником,замість якого вживається. За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев`ять розр`ядів:1)ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ- вказують на осіб,інші істоти,предмети,явища,поняття:я,ти,він,вона,воно,ми,ви,вони.2)ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК-себе вказує на того,хто виконує дію.3)ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ-вказують на належність предмета першій особі:мій,твій,наш,ваш,їхній,свій.4)ВКАЗІВНІ ЗЕЙМЕННИКИ-вказує на предмет(цей,сей,той),ознаку(такий),кількість(стільки).5)ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ-вказують на узагальнену ознаку:всякий,весь,кожний,інший,сам,самий.6)ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ-містять у собі питання про особу(хто?),предмет(що),ознаку(який?чий?),кількість(скільки). Це питання до іменних частин мови.7)ВІДНОСНІ-виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це жтіж питальні,але без питання:слова тим,хто прагне волі,хто весь вік живе в борні,в кого в серці вічні болі і душа горить в вогні.8)НЕОЗНАЧЕННІ-вкаують на неозначні особи ,предмети ,якості,кількості,утворюються від питальних доданням часток-будь,-небудь,казна-,хтозна-,аби-,де-:будь-хто,що-небуть,казна-хто,хтозна-чий. З частками –буть,небудь-,казна-,хтозна- займенники пишуться через дефіз,а з частками аби-,де-,-сь -разом.9)ЗАПЕРЕЧНІ-утворюються відпитальнихза допомогоючстки ні і пишуться з нею разом:ніхто,ніщо,ніякий. Якщо між часткою і займенником є прикметник,то такі неозначенні і заперечні займенники пишуться окремо: будь з ким,ні до кого,аби у кого,хтозна до якого. Заміняючи іменники,прикметники,числівники,займенники виконують у реченні ту ж синтаксичну роль,що й замінені ними слова.

2.

Одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника є словникова робота. Формування дитячого словника - це тривалий, складний процес кількісного накопичення слів, засвоєння со¬ціально закріплених значень та вміння доречно використовувати їх у конкретних умовах спілкування. Під час роботи над словом діти не тільки засвоюють його лексичне та граматичне значення, а й вчать¬ся складати словосполучення, речення, а потім і зв'язний текст.

Слово як одна з основних одиниць мови відіграє важливу роль у різних видах людської діяльності - за допомогою слів відбувається формування понять, слово певним чином відображає дійсність. Слово як «феномен мислення» визначає своєрідність і важ¬ливість словникової роботи з дітьми, яка тісно пов'язана з розвитком пізнавальної діяльності, формуванням уявлень, накопиченням знань про навколишній світ, засвоєнням елементів понятійного мислення.

Аналіз природи слова та його особливостей, засвоєння дітьми лекси¬ки дає можливість виокремити в лексичній роботі з дошкільниками два важливих аспекти. 1 – пов'язаний з засвоєнням дитиною предметної співвідносності зі словом, що відбувається в процесі пізнавальної діяльності. 2 - аспект виявляється у засвоєнні слова як одиниці лексичної системи, його зв'язків з іншими лексичними одиницями. Дитина володіє пасивним (слова, які розуміє) і активним (які використовує) словником.

Перші свідомі слова у дитини з'являються наприкінці першого року життя. Згідно із сучасною вітчизняною методикою, у віці до року нор¬мою є 10-12 слів. У цей період розвиток розуміння мови випереджає активне мовлення. Проте вже до кінця другого року життя збагачення активного словника відбувається швидкими темпами і становить 300- 400 слів. Кількісний склад словника за третій рік зростає у чотири- п'ять разів і може досягати 1500 слів. Розвиток словника передусім відбувається за рахунок слів, що позначають предмети найближчого оточення, їх ознаки та дії з ними. Третій рік життя - найбурхливіший у кількісному накопиченні лексичного багажу. Далі темпи дещо уповіль¬нюються, хоча кількість вживаних слів зростає. У віці до чотирьох років кількість слів досягає 1900, у п'ять - 2000-2500, шість - сім років - 3500-4000 слів. Індивідуальні розбіжності у кількісному складі словника зберігаються і в цей віковий період.

Білет №12