1.Прикметник, його значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Лексико-граматичні групи прикм.Ступені порівняння якісних прикм. Відмінювання прикм., тверда і м'яка група. Правопис складних прикм.

Прикметник - це самостійна повнозначна частина мови, що виражає ознаку предмета за допомоги синтаксично залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. Прикметники відповідають на питання:

який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Конкретне значення кожного прикметника реалізується через поєднання їх з іменниками - назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості): широкий степ, широким степом; зелена трава, зеленою травою; високе дерево, високим деревом. Вживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі й відмінку: зелений листок, зеленого листка, зелена груша, зеленої груші, зелені трави, зелених трав.

Отже, граматичні категорії роду, числа й відмінка прикметників не самостійні, а залежні від іменника і мають словозмінний характер. Початкова форма прикметника - називний відмінок однини чоловічого роду.

Категоріальне значення і граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють і його синтаксичну роль. У реченні прикметники здебільшого виступають у ролі означень, а також іменною частиною складного присудка: 1. Між зелено-синіми полями висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар). 2. Маленький хлопчик став дорослим (Я. Костенко). У першому реченні прикметники зелено-синіми, лагідна, тихавиступають означеннями до іменників полями, ріка; у другому прикметник дорослимвживається у ролі іменної частини складеного присудка.

За значенням прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам.

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має 3 розряди за значенням:

1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою):

кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший.

2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин):

бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи).

3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия?чиє?:

мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг).

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Як уже зазначалося вище, найважливішою особливістю якісних прикметників є їх здатність виражати різну міру та інтенсивність вияву ознаки за допомоги ступенів порівняння.

Ступені порівняння - це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки, якості того чи іншого предмета шляхом зіставлення з такою ж якістю в інших однотипних предметах: дорожчий - найдорожчий.

Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. Ступені порівняння мають лише ті прикметники, які позначають змінну щодо ступеня вияву ознаку.

Вищий ступінь називає якісну ознаку, що виявляється більшою мірою, ніж позначувана звичайним прикметником: Ні, нема нічого На землі усенькій, Що було б рідніше І дорожче неньки. (П. Бондарчук).

Вищий ступінь порівняння має дві форми: просту (синтетичну) і складену (аналітичну).

Проста форма утворюється від звичайного прикметника за допомоги суфіксів -ш-,-іш-: молодий - молодший, теплий - тепліший. Від деяких прикметників вищий ступінь утворюється за допомоги обох суфіксів: тонкий - тонший, топкіший.

Форми вищого ступеня порівняння деяких прикметників утворюються від інших основ (суплетивні форми): гарний - кращий, великий -більший, поганий - гірший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням слів більш, менш із звичайним прикметником: більш докладний, більш обережний, менш приємний.

Найвищий ступінь називає максимально виявлену ознаку предмета, якою він виокремлюється з-посеред інших предметів: Серед птахів найкращим співаком є соловей (В. Біанкі).

Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.

Проста форма твориться додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: прозоріший - найпрозоріший, вищий - найвищий, складн.

Правопис складних прикметників

Правила

Приклади

1. Разом пишуться:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом;

б) складні прикметники, утворені від сполу чення іменника та узгоджуваного з ним при кметника;

в) складні прикметники з другою дієслівною частиною;

г) складні прикметники, в яких перша частина -прислівник, та ті, в яких друга частина - діє прикметник;

д) прикметники, в яких основне смислове на вантаження передається останнім прикметни ком.

лісостеповий, трубопрокатний, чорноземний

важкоатлетичний, народнопоетичний, правобереж- ний

волелюбний, вантажопідйомний, домобудівний

всесвітньовідомий, важкодоступний, вищезгаданий, свіжозрубаний

зернобобовий, вузькодіалектне, лінгвостилістичні

2. Через дефіс пишуться:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс;

б) складні прикметники, утворені з прикметни кових основ, між якими можна вставити спо лучник і;

в) складні прикметники, перша частина яких закінчується на-ико, -іко;

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-;

д) складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але за зміс том є однорідна з другою частиною й приєд нується до неї за допомогою сполучного звука о або е;

е) складні прикметники, що позначають відті нки кольору або смаку, проміжних сторін світу.

генерал-губернаторський, дизель-моторний, унтер-офіцерський

літературно-меморіальний, мистецько-художній, на вчально-виховний, музично-розважальний

історико-архітектурний, фізико-математичний, ме-ханіко-технічний

військово-морський, воєнно-політичний,

але: військовозобов'язаний, військовополонений

м'ясо-вовняний, м'ясо-молочний, крохмале-патоковий

світло-синій, жовто-зелений, гірко-кислий, північно-західний, але. Жовтогарячий

Розповідь - самостійно розгорнутий дитиною виклад певного змісту в будь-якій літературно-мовленнєвій формі. Це складніший порівняно з переказом вид зв'язного мовлення, оскільки його зміст дитина скла¬дає самостійно.

Розповіді на наочній основі: 1)сюжетна розповідь про іграшку;2)розп. за сюжетно ігровою обстановкою;3) придумування початку або кінця до події, зображеної на картинці; 4)розп.-етюди про природу.

Картина є ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення, вона викликає бажання у дітей поговорити про зображене, вона наштовхує на розповідь.

В м.гр картини використовуються з метою розвитку діалогічного мовлення, збагачення і активізація словника та виховання звукової культури мовлення. Основним методом роботи в цій групі є її розглядання у супровіді бесіди, а також розповідь вихователя. Структура заняття: 1.Вступна бесіда (вірш, бесіда). 2.Вивішування картини. 3.Розглядання картини у супровіді запитань вихователя. 4.Розповідь вихователя за змістом картини. 5. Підсумок.

У сер.гр. продовжуємо вчити розглядати та розуміти сюжет, описувати її за запитаннями і поступово залучати до самостійного розповіданню. Дітей вчать складати розповідь за зразком вихователя. Структура заняття: 1.Вступна бесіда. 2.Розгляд картини за запитаннями вихователя. 3.Вихователь дає зразок розповіді. 4.Складання розповіді дітьми. 5.Оцінка дитячих розповідей. 6.Підсумок.

У ст.гр. використовують описування картин і вчать придумувати творчі розповіді з використанням картин. На поч. року структура зан. як у сер.гр. В ході заняття вихователь може використовувати такі прийоми: план-вказівка, для тієї дитини, якій важко розповідати, придумування назви картин, складання розповідей за серіями картин, доповнити розповідь описом, елемент змагання.

Білет №11