1.Поняття про фразеологію. Фразеологізми, їх класифікація. Джерела, стилістична роль фразеологізмів.

Фразеологія – розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми.

Основні ознаки: стійка конструкція; слова, які є компонентами фразеологізмів, втрачає своє значення й лише разом виражають одне узагальнене поняття; надають тексту стилістичне забарвлення; в реченні один член. Джерела фразеологізмів: жива народна мова (передати куті меду); Професійні вирази (змотувати вудку); античність (ахілесова п'ята); Біблійного характеру (поцілунок Іуди); крилаті вислови (хіба ревуть воли, як ясла повні); прислів'я та приказки. Класифікація: фразеологічні зрощення – стійкі нерозкладні словосполучення (зарубати на носі); Фраз. єдності – сполучення, загальне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять; Фраз. сполучення – стійкі мовні звороти, у яких один з компонентів, має самостійне значення, що конкретизується в постійному звязку з іншими словами; Фраз. вислови номінативного типу (мовні кліше) – звітноьвиборча компанія, ринкова економіка; Фраз. вислови комунікативного типу, речення (прислівя, приказки, крилаті вислови

Фразеологізми не створюються в процесі мовлення, а як готові мовні одиниці відтворюються в міру потреби під час спілкування.

2. Завдання розвитку зв'язного мовлення посідає головне місце в за¬гальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному навчально¬му закладі. Навчання зв'язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного опанування мовою. Зв'язне мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, воно пози¬тивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, ком¬петентність. Сучасна лінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв'язно¬го мовлення у двох напрямах - як процес створення зв'язного вислов¬лювання та як продукт мовлення (текст чи дискурс). Зв'язне мовлення виконує низку важливих функцій, головною з яких є комунікативна, що реалізується у двох основних формах - діалозі та монолозі.

Діалог - форма мовної комунікації, учасники якої обмінюються репліками-висловлюваннями. Діалогом називають також слухання та промовляння здебільшого невеликих, неповних речень простої будови, якими обмінюються співрозмовники. Монолог - мовлення однієї людини, орієнтоване на сприймання його іншими людьми, яке не передбачає миттєвого, безпосереднього відгуку слухачів. До монологу належать: застосування літературної лексики; розгорнутість висловлювання; на¬явність ускладнених синтаксичних конструкцій; прагнення до чіткого граматичного оформлення і певна завершеність.

Аналізуючи дитяче мовлення, дослідники вважають, що мовлен¬ня може бути ситуативним (мова зрозуміла лише для співрозмовників і незрозуміла для сторонніх людей) та кон¬текстовим (розгорнуте, поширене, зрозуміле).

У середньому дошкільному віці на розвиток зв'язного мовлення значно впливає активізація словника, обсяг якого в цей період досягає 2,5 тис. слів. Висловлювання дітей стають послідовнішими та розгорнутішими, хоча структурно мовлення залишається ще недосконалим. У цьому віці відбувається інтенсивний розвиток контекстового мовлен¬ня. Однак діти відчувають труднощі в адекватному доборі слів, виборі теми, сюжету власного висловлювання, нерідко спостерігається пору¬шення логіки, переважає формальний зв'язок між реченнями в тексті.

Білет №10