1. Загальна характеристика складнопідрядних речень. Складнопідрядні речення з підрядними означальними частинами, і підрядно з’ясувальною частиною.

Складнопідрядне речення- складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів. Предикативні частини синтаксично не рівноправні (одна з них підпорядкована іншій). Частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтаксичні залежності від іншої називають підрядною. Частина якій підпорядкована підрядна частина називається головною. Такі речення різноманітні за будовою, в одних з них підрядна частина належить до окремого слова головної частини (ім., займ., дієсл.), а в інших – до головної частини вцілому. Засоби зв'язку: сполучники підрядності; сполучні слова, які мають змістове навантаження і виступають членом речення; співвідносні або вказівні слова, на відміну від сполучників вони знаходяться в головній частині. Н-д: Я той, що греблі рвав. Принципи класифікації: логіко-граматичний; формально-граматичний; структурно-семантичний – є найповнішим, оскільки враховує до чого відноситься підрядна частина ( до слова чи всієї частини), за допомогою чого поєднуються, в яких семантичних зв'язках перебувають між собою. За будовою: речення нерозчленованої структури – в яких підрядна частина належить до одного слова (зясувальні-дієсл., пресубстант.-атребут. – ім., займенниково-співвідносні – займ.); розчленованої структури (підрядна частина належить до всієї головної).(місця, мети, причини, умови, наслідку допустові, порівняльні, супровідні)

Підрядними означальними називаються речення, що пояснюють іменник у головному реченні й відповідають на питання який? яка? яке? які? З головним реченням підрядні означальні можуть поєднуватися сполучними словами — займенниками який, котрий, чий, сполучними словами — прислівниками де, куди, звідки, коли, як та сполучниками що, щоб, мов, наче, неначе. У головному реченні можуть бути вказівні слова той, такий.

Підрядні з’ясувальні – відповідають на відмінкові питання крім називного і уточнюють зміст тих слів у головному реченні, які означають різні вияви сприйняття, мислення (міркувати, згадувати, вирішувати, ) мовлення (говорити, відповідати, просити), почуття( радіти, бажати, щасливий, шкода): Я бачив(що?),як вітер березу зломив. Він не помітив(чого?) як минув день.

2.

Успіх заняття багато в чому залежить від підготов¬ки до нього вихователя. Підібравши твір (оповідання, казку, вірш), вихователь повинен кілька разів прочитати його вголос, дотримуючись засобів інтонаційної вираз¬ності. Для того щоб донести до дітей задум автора, вплину¬ти на їхні почуття, переживання, вихователь заздалегідь докладно аналізує твір, добирає найвдаліші засоби ви¬разного читання або розповідання (інтонації, розстанов¬ку пауз, логічних наголосів), виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення.

Готуючись до розповідання казки, вихователь пови¬нен добре запам'ятати текст, щоб дослівно передати за¬чини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова та фрази потребують уточнення, пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснен¬ня. Необхідно подумати й про наочність. До заняття мож¬на підготувати добре ілюстровані дитячі книжки, набір картинок до тексту літературного твору. Іноді треба під¬готувати і дітей до розуміння твору — його змісту, лек¬сики, образів. Наприклад, перед тим, як розповісти казку «Козенята і вовк» (у міських умовах), враховуючи, що значна кількість дітей молодшої групи не бачила живої кози і не має чіткого уявлення ні про козу, ні про козе¬нят, вихователь повинен розглянути з дітьми за день-два до розповіді казки картину «Коза з козенятами», дати відповідні іграшки.

Для того щоб забезпечити повноцінне сприймання ді¬тьми літературного твору, треба створити спокійну об¬становку. Дітей посадити так, щоб вони бачили вихова¬тельку, а вона бачила всіх. Дітей молодшої і середньої груп доцільно посадити півколом у два ряди, а дітей старшої групи — за столами, обличчям до вихователя. В молодшій і середній групах дитячого садка пропону¬ється така структура заняття: 1.Початок заняття (вступна бесіда, розглядання наочності, загадка, розповідь вихователя). 2.Читання твору. Уточнення та пояснення окремих слів, виразів. Розглядання ілюстрацій. 3.Повторне читання твору. (Казка розповідається лише один раз.) 4.Коротка бесіда. 5.Виведення морального правила, прислів'я.

Після читання та розповідання художніх творів в усіх вікових групах проводять бесіди за змістом. Це такі ви¬ди бесід: а) відтворення прочитаного; б) за запитанням автора твору; в) у зв'язку з прочитаним; г) морально-оцінювального змісту; д) спрямована на з'ясування розу¬міння дітьми засобів художньої виразності твору; е) на розуміння дітьми жанрів твору.

Білет №28