1.Поняття про складносурядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Головна і підрядна часини. Сполучники підрядності, сполучні слова.

Складнопідрядним називається складне речення, частини якого нерівноправні за змістом і поєднані підрядними сполучниками чи сполучними словами. НАПРИКЛАД: 1. Люблю, коли із неба місяць круторогий туманно дивиться в вікно (В.Сосюра).

У складнопідрядному реченні обов'язково є одна головна частина та одна або кілька підрядних. Частина складнопідрядного речення, від якої ставимо питання, називається головною, а частина, яка відповідає на поставлене питання, називається підрядною.

Підрядна частина може стояти перед, після або в середині головної. Підрядна частина завжди має у своєму складі підрядний сполучник або сполучне слово, які разом з інтонацією є засобами зв'язку частин складнопідрядного речення. Найчастіше вживаними є такі підрядні сполучники: що, щоб, бо, як, ніби, мов, хоч, якщо, якби, тому що, через те що та інші. У ролі сполучних слів уживаються відносні займенники (хто, що, чий, котрий, який) або прислівники (де, куди, як, звідки, коли, доки, поки та ін.).

В усному мовленні підрядна частина відокремлюється від головної паузою, а на письмі - комою.

На відміну від сполучників, сполучні слова є членами речення, на них падає логічний наголос і до них можна поставити питання. В українській мові слова що, коли, як, залежно від змісту речення, можуть бути і сполучниками, і сполучними словами.

НАПРИКЛАД: 1. Я бачив яблуньку, що зацвіла восени. 2. Я знаю, що прийде весна.

У першому реченні слово що є займенником, виконує синтаксичну роль підмета, на нього падає логічний наголос, його можна замінити синонімічним займенником яка або іменником яблунька. Отже, це сполучне слово.

2.

У кожному дитячому садку повинен бути свій книж¬ковий фонд. До книжкового дитячого фонду повинні вхо¬дити: книжки-картинки, книжки-ширми, книжки-скриньки, книжки-іграшки, книжки-забави; дитяча книжка з ілюстраціями; журнали «Малятко», «Барвінок», набір листівок-ілюстрацій до оповідань, казок, репродукції та серії ілюстрацій до казок.

Книжковий фонд вихователя повинен охоплювати, крім дитячих книг, зібрання творів дитячих письменни-ків,хрестоматійні збірки, які ви¬пускаються для кожної вікової групи відповідно до ви¬мог програми, тематичні збірки дитячих творів, набори портретів дитячих письменників та ілюстрацій до худож¬ніх творів.

Частина (більша) книг зберігається в педагогічному кабінеті садка, інша частина передається у вікові групи вихователям і дітям. Книги, якими користується лише ви-хователь, зберігаються .у закритих шафах. Книги для розглядання дітьми повинні знаходитись у спе¬ціально відведеному постійному місці групової кімнати — куточку книги. Отже, куточок книги — це, по-перше, міс¬це, де зберігаються книги, до яких дитина в будь-який час може підійти і взяти для самостійного розглядання ту книжку, яка її зацікавила. По-друге — це зручне по¬стійне місце розглядання книг, журналів, ілюстрацій. По- третє — це місце організованої роботи вихователя з діть¬ми. Крім того, тут ремонтують книжки, підклеюють окремі сторінки, замінюють старі обкладинки, виготовлюють альбоми, влаштовують тематичні виставки. Це також місце для сюжетно-рольової гри «Бібліотека».

Куточок книги влаштовують у кожній віковій груп дитячого садка з метою виховання у дітей інтересу, дбайливого ставлення до книги та закріплення навичок користування нею. Розглядаючи книги, діти дізнаються що таке обкладинка, початок і кінець книги, як треба гортати сторінки. Виховна робота в куточку книги готує дітей до шкільного навчання.

Куточок книги влаштовують в затишному, добре освітленому місці групової кімнати.

Білет № 27