Природа та джерела позичкового капіталу.
Позичковий капітал – це відособлена функціональна форма промислового капіталу.
Позичковий капітал - грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів від позики.
Позичковий капітал має особливу форму руху (Г-Г) — гроші віддаються в позичку з тим, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками).
Особливості позичкового капіталу
Позичковий капітал — це капітал-власність на противагу капіталу-функції (позичковий капітал передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички).
Позичковий капітал — капітал як товар (позичковий капітал «продається» промисловим або торговим фахівцям).
Позичковий капітал має специфічну форму відчуженості — форму позички (позичка відрізняється від товару одностороннім переміщенням вартості, повернення відбувається лише після закінчення визначеного часу).
Позичковий капітал — найбільш фетишистська форма капіталу (спроможність давати приріст представляється властивою грошам).
Позичковий процент або процент за кредит - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.
Джерелами позичкового капіталу є тимчасові грошові капітали промислових та торгівельних капіталістів , особисті заощадження населення , що акумулюються банками.
31 Роль кредиту у функціонуванні сучасного ринкового господарства Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту. Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються “припливи” і “відливи” коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.
Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів. Кредиту сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.
Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування. Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метал. Це пов’язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин. Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.
Зміни в умовах розвитку економіки, в зв’язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.
Напрями, в яких зростає роль кредиту: 1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб; 2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів; 3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит; 4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів; 5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів; 6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.
Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів. |
32.
Поведінка споживача та фактори, що її визначають.
Потреби мають три стани:
рефакторний, коли ніякий чинник не сприяє виникненню потреб;
навіяний, коли потреба пасивна, але ще не сформована;
активний, при якому потреба визначає поведінку індивіда (групи, суспільства).
Слід враховувати, що процес купівлі починається з усвідомлення покупцем відповідної потреби і уявного опису її характеру та інтенсивності.
Для того, щоб уміти швидко визначати найбільш настійні потреби потенційних покупців і умови їхньої активності, необхідні відповідні дослідження, вимірювання потреб.
Вимірювання потреб — це присвоєння числових значень різним видам потреб.
Вивчаючи потреби, вимірюють:
величини окремих потреб (у натуральному і вартісному вираженні). Наприклад, нормативні значення окремих потреб в одязі, взутті, які визначають експерти;
склад окремих наборів, блоків окремих потреб, споживчих комплексів. Наприклад, склад блоку окремих потреб у верхньому одязі, склад споживчого комплексу відпочинок;
системи переваг, тобто визначення того, як той або інший суб'єкт споживання оцінює міру настійності тих або інших потреб. Наприклад, що для нього є важливішим: придбання спортивної куртки чи плаща.
Психологічні
Мотивація
Сприйняття, засвоєння
Переконання
Ставлення
Особистісні
Вік, стать, сімейний статус, етап життєвого циклу сім’ї
Професія, освіта, рівень доходів
Тип особистості, стиль життя
Соціокультурні
Референтні групи
Сім’я
Соціальна роль і статус
Культура й субкультура, суспільний клас
Вплив комплексу маркетингу
Товарна маркетингова політика
Цінова політика
Збутова політика
Комунікаційна політика
Фактори ситуаційного впливу
Зміни в макросередовищі
Зміни обставин у покупця
Атмосфера в магазині, дії інших покупців
33. Уподобання та переваги споживача.
.Переваги споживачів - відношення, що визначає вибір споживачем товарів і послуг.
. Суть споживчого вибору в тому, щоб бажання споживачів співпадали з його можливостями.
В екон. науці існують два підходи і відповідно дві теорії, які по різному пояснюють поведінку споживача на ринку:
Кардиналістська теорія корисності (теорія граничної корисності);
Ординалістська теорія корисності (теорія споживчого вибору).
Кардиналістська теорія виходить з посилання, що будь-який споживач здатний кількісно виміряти рівень корисності кожного даного товару і рівень свого благоустрою, своїх доходів.
Виходячи з аксіоми зниження граничної корисності (перший закон Госсена), обсяг попиту зменшується разом з ростом цін. Вразливе місце: в реальному житті жоден споживач не в стані кількісно бездоганно визначити, скільки саме додаткової корисності він одержав від додаткової одиниці продукту. Значить, жоден споживач не здатний кількісно оцінити максимум задоволення своєї потреби від купівлі товару. Однак кожен споживач в силі порівняти товари і зробити свій вибір.
Ординалістський підхід саме і базується на тому, щоб визначити відношення переваг чи байдужості між різними товарами без кількісного виміру корисності. Цей підхід можна також назвати відносним. Ординалісти розглядають відношення переваг стосовно всіх товарів, але з метою спрощення звичайно беруть до уваги комбінації наборів з двох товарів (А і В) і визначають, яка з цих комбінацій дає споживачу більшу, а яка меншу корисність. Це припущення виходить з посилання: те що вірно для двох товарів, вірно для будь-якої кількості благ.
Ординалістська теорія ставить перед собою завдання визначити такий набір двох благ, який дозволив би йому отримати максимум корисності від споживання цього набору за обмежений період часу.