!Екзаменаційний білет №9

1)Радянсько-польска війна 1920 року та її наслідки для України

Наприкінці квітня 1920 р. Україна й Білорусія стали ареною радянсько-польської війни. Ця війна назрівала поступово. Правлячі кола Польщі, яка відновила незалежність після поразки Німеччини та її союзників, у своїй «східній політиці» прагнули до відновлення кордонів 1772 р. 25 квітня вони розгорнули наступ на рад. територію. Вторгненню польських військ у рад. Україну передувало підписання представниками УНР і Польщі Варшавського договору. Перебуваючи в безнадійному становищі, уряд УНР змушений був шукати угоди зі своїм недавнім противником для боротьби проти спільного ворога. Цілком зрозуміло, що рівноправним договір бути не міг. Польська держава визнавала право УНР на незалежне існування, а Директорія та Головний отаман С. Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні. Але це визнання вже не мало реальної сили. Петлюра «втратив армію, а ЇЇ залишки перебували на території Польщі під контролем місцевих властей. Згідно з договором Польща одержувала території Сх. Галичини, Зах. Волині, Холмщини, Підляшшя, Полісся, на яких мешкало загалом 5,2 млн чол. Юридичне становище польських поміщиків в Україні передбачалося визначити спеціальною угодою. Це означало що їм готувались особливі привілеї, що вони виводилися з-під юрисдикції УНР. Після таких угод від суверенітету УНР залишилося дуже мало. Не випадково, що договір між УНР і Польщею викликав протести навіть у найближчому оточенні С. Петлюри. З поста прем'єр-міністра подав у відставку І. Мазепа. Угоди критикували В. Винниченко і М. Грушевський, які ще раніше відійшли від С. Петлюри й перебували в еміграції. Особливо гнітюче враження справив Варшавський договір на галицьку громадськість, для якої він перекреслював надії на національне визволення.

2)Опозиційний рух в Україні та його течії (1965-1985)

Особливості руху:

-Стає більш масовим і організованим

-Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух став носити яскраво виражений антитоталітарний характер

-У поглядах дисидентів прослідковувався майже весь ідеологічний спектр

-Зв'язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями

-Заперечення насильницьких методів боротьби

-Прагнення легалізувати свою діяльність

-80 % дисидентів становила інтелігенція

Течії дисидентського руху:

-За соціалізм з «людським обличчям»

-Національно-визвольна течія

-Демократична правозахисна течія

-Релігійна течія

Значення дисидентського руху

-Наступ карально-репресивної системи не загальмував розвиток націонал-демократичного руху

-Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню і утвердженню в народі демократичних ідеалів

-Продовжив традиції національно-визвольної боротьби. З'єднав два етапи національно-визвольного руху — середини і кінця XX ст.

-Відкривав Україну світові

-Досвід та ідеологічні напрацювання дисидентів були використані в період перебудови і здобуття Україною незалежності

-Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва

-Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України

-Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури