2)Відносини Української Центральної ради та Тимчасового Уряду Росії протягом березня-вересня 1917.

На початку двадцятого століття, Російська конституційно-демократична партія, широко відома як кадетська, зважаючи на високий культурний рівень і широке коло інтересів своїх членів, була, можливо, найбільше наближеною до розуміння масштабу національної проблеми в Російській імперії. Якщо вона надмірно не переймалася проблемою збереження державної цілісності ири встановленні в Росії демократії, то лише через те, що кадети ніколи не сумшвалися, що стрімка хода шдустріалізаци і модернізаціі разом з силою величі російської культури, повинні неминуче привести до асиміляції національних меншостей. Як висловився один з представників кадетського кола: "мова капіталізму [в цій частині світу] повинна була бути російською."

- Відносини між радянською Росією та УНР у період жовтня 1917 р. – березня 1918 р. мали характер перманентного конфлікту. Він почався з політичного протистояння та перетворився на пряме збройне втручання радянської Росії у внутрішні справи УНР.

- Основу конфлікту складали не соціально-класові протиріччя, а ідейні розбіжності. Більшовики були прибічниками пролетарського інтернаціоналізму та світової революції, українські соціалісти дотримувались національно-державницької ідеї.

- УНР  розглядала Раднарком як регіональний уряд Великоросії. Генеральний Секретаріат запропонував йому стати одним з суб’єктів майбутньої федерації. Більшовики вважали свій уряд правонаступником Тимчасового уряду та сподівались поширити свою владу на всю Росію. Це стало основною причиною конфлікту, а згодом і війни з Центральною Радою.

- Протягом листопада 1917 р. більшовицький Раднарком намагався усунути Центральну Раду від влади мирним шляхом: а) використовуючи економічну та політичну залежність від центру; б) силами місцевих більшовицьких організацій. На кінець листопада з’ясувалось , що встановлення радянської влади в Україні без втручання ззовні неможливе.

- Ультиматум Раднаркому від 3 грудня 1917 р. засвідчив зміну політики більшовицького уряду Росії відносно УНР. Хоч переговорний процес тривав, з 9 грудня в Україні почали діяти революційні загони, послані за наказом РНК. Це означало початок військового втручання радянської Росії у внутрішні справи суверенної УНР.

- Радянська влада в містах та інших населених пунктах України у грудні 1917 р. – січні 1918 р. встановлювалась виключно за участю військових сил з Росії. Місцева Червона гвардія відігравала другорядну допоміжну роль.

• Втручання у двосторонні відносини третьої сили – Німеччини та Австро-Угорщини – дозволило Україні зберегти свою державність. Радянська Росія була змушена визнати незалежність УНР та вивести свої війська з її території.

Висновок.

Українська Центральна Рада проіснувала лише на декілька місяців довше ніж Тимчасовий уряд, але основи державності, які вона встигла закласти, виявилися такими стійкими, що пережили війни, вторгнення, окупації і сімдесят років радянського режиму. Повторну появу української держави немож. тіиво уявити без конструктивної роботи Центра. льної Ради. Отже, і зараз її досягнення у державному будівництві виглядають незаперечним успіхом. Цінність історії, на відміну від споріднених соціологічних дисциплін, полягає в тому, що вона може оцінити успіх з перспективи століть і відрізнити з більшою точністю істинне досягнення від піррової перемоги. Як і Центральна Рада, так і Тимчасовий уряд, хочл і частково, але мали успіх у досягненні своєї мети