2)Основні події суспільно-політичного життя в Україи протягом 2004-2005.(Помаранчева революція)

Помара́нчева револю́ція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції. Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа 2004. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.

За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко. Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових» революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії, Україні та Киргизстані, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, у яких можливе повторення «кольорових» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування «революційного досвіду», почали певні контрзаходи для недопущення цього.

Екзаменаційний білет №29

1)Політична боротьба в Україні навесні-влітку 1917 та її наслідки.

У новітній історії України період з березня 1917 р. по березень 1921 р.посідає особливе місце. Це драматичний, вкрай суперечливий і водночас насичений важливими політичними і соціально-економічними подіями період української національно-демократичної революції, громадянської війни та іноземної збройної інтервенції.

Гостра політична боротьба, змагання за незалежність України в 1917—1921 рр., за її державність піднесли національну свідомість українського народу, який зробив вагомий внесок не лише в історію України, а й в історію Європи, світову історію. На міжнародній політичній арені було поставлене «українське питання» і продемонстрованіперші кроки його вирішення.

При самостійному вивченні даної теми студентам необхідно зосередити увагу на державотворчій діяльності та запеклій політичній боротьбі Української Центральної Ради, гетьманської держави Павла Скоропадського, Директорії УНР, радянських владних структур.

Звертаємо увагу студентів, що навесні-влітку 1917 р. Український національно-визвольний і революційно-демократичний рух досягнув свого апогею. Його яскравими віхами стали: Всеукраїнський національний конгресс (6—8 квітня 1917 р.); Перший Всеукраїнський військовий з’їзд (5—8 травня 1917 р.); Другий Всеукраїнський військовий з’їзд (5—11 червня 1917 р.); Всеукраїнські з’їзди селянських і робітничих депутатів (травень-липень 1917 р.). Все це було яскравим свідченням того, що в Україні набирав сили національно-визвольний рух, ширилась своя, неадекватна російській, Українська демократична революція, за своїм характером і змістом як національна, так і соціально-економічна. Важливими офіційними документами, за якими чітко простежується державотворча діяльність Центральної Ради, були її Універсали.