Екзаменаційний білет №21

1)Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні.Соціально-економічні наслідки політики.

Колективізація сільського господарства була одним з важливих напрямів створення сталінської моделі соціалістичного суспільства.

Кооперація - добровільне об'єднання людей, які вносять матеріальні засоби для спільної господарської діяльності.

Колективізація - репресивна політика сталінського режиму в 30-і рр.., Яка полягала в насильницькому об'єднання селян у колективні господарства і ліквідації, самостійних селянських господарств.

У плані 1-ї п'ятирічки передбачалося об'єднати в колгоспи 18-20% селянських господарств, а в Україні - 30%. Однак незабаром пролунали заклики до форсованої колективізації. Одним з її ініціаторів став генеральний секретар ЦК КП (б) У С. Косіор, що висловився в листопаді 1929 р. за проведення колективізації протягом року. Завданнями колективізації було:

прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; забезпечення промисловості дешевою робочою силою; рішення хлібної проблеми в країні; ліквідація заможного селянства - «ворога» радянської влади.

Хід колективізації в Україні.

У постанові ЦК ВКП (б) від 6 січня 1930 р. передбачалося завершити колективізацію на Україну навесні 1932 р. Шляхом насильства, погроз, брехливих обіцянок до початку березня 1930 р. в Україні було охоплено колгоспами 62,8% селянських господарств. У колгоспи забирали все майно селян, що породжувало опір, у ряді місць навіть збройне. Але воно було придушене. Від безвиході селяни почали продавати або забивати худобу, псувати інвентар. Це вело до дезорганізації сільськогосподарського виробництва, необхідні були термінові заходи для виправлення становища.

13 березня 1930 р-Сталін виступив у «Правді» зі статтею «Запаморочення від успіхів», в якій засудив «перегини» в колгоспному будівництві. Всю провину за репресивні методи проведення колективізації радянський лідер поклав на місцевих керівників. Селянам дозволили виходити з колгоспів. Але відтік селян виявився настільки масовим, що наприкінці 1930 р. керівництво вирішило його призупинити. У ході колективізації постало питання про долю заможного селянства. За пропозицією Сталіна було визначено стратегічне завдання - ліквідувати куркульство як клас. Особливо активно боротьба з куркулем розгорнулася в перші місяці 1930 р. Під «розкуркулення» потрапляли не лише заможні селяни, які використовували найману працю (куркулі), але і ті, хто не погоджувався йти в колгосп. Вони оголошувалися «підкуркульників». Таким чином, ліквідація куркульства як «класу» була формою репресій щодо всього селянства. До кінця 1931 р. керівництво СРСР планував завершити, в основному, колективізацію в Україну. У 1931 р. тривала ліквідація заможних господарств і конфіскація майна тих, хто не бажав вступати в колгоспи. Всього в період колективізації було експропрійовано 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали близько 1.2-1,4 млн. чоловік. Більшість з них були виселені до Сибіру і на Північ. Цих людей називали «спецпереселенцамі» і використовували на важких роботах. Багато з розкуркулених загинули.