Екзаменаційний білет №20

1)Голодомори хХст в Україні. Причини, способи проведення та наслідки.

Всі голодомори в Україні — це події, коли був штучно організований голод, а всі дії влади були зосереджені на погіршення наслідків цього лиха. Найстрашніши дати в пам’яті всіх українців: 1921 - 1923 рр., 1932 - 1933 рр., 1946 – 1947 рр.

Голодомор в Україні 1921–1923 — масовий голод, головно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинений вивезенням хліба з України до Росії радянською владою в Україні, під тиском влади Радянської Росії, на тлі посухи та неврожаю на півдні України, Кубані та Поволжя.

Голод 1931-1933 років був спричинений насильницькою суцільною колективізацією горезвісними хлібозаготівля ми, людиноненависницькою політикою розкуркулення, відвертим масовим терором тоталітарного режиму проти селян Україні.

Творці голодомору, а це велика армія партійної й державної номенклатури, яка була багатонаціональною за своїм складом, не обстоювали інтересів якоїсь однієї нації, а дбали насамперед про зміцнення економічних підвалин комуністичної імперії.

Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме українських селян.

Деякі дослідники наполягають, що лише голодомор в Україні 1932—1933 років є дійсно голодомором, відповідно може так називатися. Але особисто я не можу погоджуватися з такою думкою. Незгодні з цією точкою зору вважають, що події

1921-22 рр. та 1946-47 рр. хоча і значно поступалися розмахом страшних наслідків, але були дуже значними, і, головне, не відрізняються принципово від подій 1932-33 рр. ні за метою організаторів, ні за «механізмом» втілення.

Причини Голодомору

Для виявлення причин Голодомору необхідно вивчати та співставляти величезну кількість документів, адже, як зазначають дослідники, у організаторів Голодомору не було ніяких причин документувати (а тим більше оприлюднювати) свою мету.

Результати такого аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення (з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю).

2)Повсякденне життя українського народу у 1964-1985 рр.

Повсякденне життя громадян є найкращим свідченням реального стану життя у країні. Період в історії СРСР і, відповідно, України з 1964 до 1985 р., що отримав назву «застій», відзначався стабільністю і впевненістю більшості громадян у майбутньому.

Починаючи з XXIII з'їзду КПРС (1966 р.) на всіх високих партійних форумах підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії та держави. Навіть у Конституції СРСР 1977 р. та Конституції УРСР 1978 р. були зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою тощо.

Деякі позитивні зміни справді відбулися, хоча їх масштаби явно поступалися обіцяним. Так, остаточно відійшов у минуле страх голоду. Колгоспники нарешті почали регулярно отримувати заробітну плату і пенсію. Зросла купівельна спроможність населення. Середня заробітна плата зросла з 78 крб у 1960 р. до 155 крб у 1980 р. Люди почали користуватися речами, які вже давно були звичними на Заході: пральні машини, побутова електротехніка, холодильники, телевізори тощо. Зріс асортимент товарів і послуг. Проте, з початку 1970-х рр. для повсякденного життя пересічного громадянина клю¬човим словом став дефіцит. З кожним роком до розряду дефіцитних потрапляло все більше і більше товарів. Особливо дефіцитними були якісні імпортні товари. У зв'язку з товарним дефіцитом престижними зробилися професії, що мали відношення до виробництва або розподілу дефіциту, а також привілеї на придбання дефіцитних товарів. Попри зростання життєвого рівня населення, його добробут порівняно з іншими країнами світу залишався низьким. Так, Україна на початку 1980-х років за показниками рівня життя посідала 50—60-те місце у світі.

Складною залишалася житлова проблема, хоча для її розв'язання виділялися міліардні суми. На початку 1980-х рр. черга на квартири становила 1,5 млн осіб і мала тенденцію до зростання. У складному становищі перебувало комунальне господарство міст, на поліпшення якого постійно бракува¬ло коштів і матеріалів. Що стосується життя у селі, то попри зростаючі капіталовкладення рівень життя тут був нижчим, ніж у містах. Умови праці і побуту селян, за однакових доходів з мешканцями міст, були вкрай несприятливі, а культурна інфраструктура — нерозвинутою. «Стирание граней между городом і селом», яке обіцяла програма КПРС 1961 р., не відбулося. Різниця у рівні життя спонукала сільську молодь будь-що потрапити на постійне проживання до великих міст. Медичне обслуговування населення хоча і поліпшилося, але мало ще безліч проблем. Так, вкрай низькою була оснащеність медичних установ необхідним обладнанням і ліками. Це зумовлювало низький рівень медичного обслуговування і зростання показників смертності населення.

Хоча в СРСР була декларована рівність громадян, партійно-державна номенклатура користувалася привілеями у розподілі матеріальних благ. В умо¬вах всевладдя і безконтрольності номенклатурні «верхи» утворили власну закриту систему виробництва і постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів і черг. У 1970—1980-ті рр. почала поширюватися практика закупівлі за кордоном партій високоякісних товарів, призначених виключно для номенклатури.

Крім того, «верхи» створили закриту систему медичного обслуговування та відпочинку. їхні діти навчалися у престижних школах і вузах, як правило, працювали за кордоном.З кожним роком розрив у рівні життя між номенклатурою і простими громадянами зростав. Висновок. У роки «застою» повсякденне життя характеризувалося стабільністю і передбачуваністю, у той же час рівень життя неухильно знижувався. Партійно-державна номенклатура створила для себе систему приві¬леїв, які забезпечували їй значно кращі умови існування.