Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamenatsiyni_bileti.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
02.02.2020
Размер:
196.11 Кб
Скачать

!Екзаменаційний білет №2

1)Вплив і Св.Війни на формування укр. Нац. Руху у Галичині та Наддніпрянскій Україні.

Воєнне протистояння обох імперій — Росії та Австро-Угорщини, що супроводжувалось масовими репресіями проти українців, розкололо національно свідоме українство на прибічників і противників війни. Відверто протиавстрійську позицію зайняла утворена в серпні 1914р. у Львові Головна Українська Рада . Вона закликала українців підтримати воєнні зусилля Австро-Угорщини проти Росії. Очолив Раду К. Левицький. У травні 1915 р. Головна Українська Рада у Відні реорганізувалася в Загальну Українську Раду, яка була єдиним і найвищим представницьким органом українського народу Східної Галичини. У жовтні 1914 р. СВУ видав програму «Наша платформа», згідно з якою головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління. СВУ головну ставку робив на Австро-Угорщину, німецьку армію, бажав поразки Росії у війні.

- основними рушійними силами українського національного руху цього періоду були національна інтелігенція, студентська та учнівський молодь;

- незважаючи на певні ідеологічні розбіжності українських національних партій, організацій і груп у Східній Галичині та Наддніпрянській Україні в період Першої світової війни, усі вони прагнули врахувати зовнішньополітичні умови для державотворення.

2) Результати та історичне значення Всеукр референдуму 1 грудня 1991р

19—21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено невдалу спробу державного перевороту. Одразу після провалу путчу почався стрімкий процес розпаду країни. Республіки заявили про свій вихід із Союзу, було проголошено низку актів і декларацій про незалежність. 1 грудня 1991 року в Україні відбувся Всеукраїнський референдум про незалежність України, на якому більшість українців підтримала Акт про державну незалежність України,було призначено вибори Президента України. Понад 90 % виборців проголосували в той день за повну незалежність своєї країни, підтвердивши своє право на самостійність суверенної нації. Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 тис. дільниці для голосування. 37 млн. осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати. 32тис осіб, хто мав право голосу, прийшли на виборчі дільниці або отримали бюлетені для голосування за місцем проживання.

Фактично взяли участь у референдумі 32 тих громадян, хто мав право голосувати. Із них 29тис осіб,відповіли ствердно.

Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх без винятку 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка та 2 міста зі спеціальним статусом.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності Укосини, що проголосив Україну незалежною демократичною державою. Найважливішим результатом проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стала поява на політичній карті світу нової самостійної, незалежної держави — України.

!Екзаменаційний білет №3

1)Українські землі 1915-1916. У лютому—березні 1915 р. російські війська вели важкі бої в Кар­патах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемиш­ля. Російські війська захопили 120 тис. полонених, серед здобутих трофеїв виявилося 900 гармат.Тим часом німецьке командування зосереджувало на Сх. фронті за рахунок перекидання частин із Зах. великі війсь­кові сили, готуючись розгромити російські війська і, отже, виве­сти Росію з війни. Головний удар передбачалося завдати в Гали­чині. Для цього було створено нову, 11-ту нім.армію під командуванням генерала Макензена. Разом з нею діяла 4-та авст­р.армія. Увечері 18 квітня 1915 р. Нім. артилерія почала масований обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу. Після цього 11-та нім. армія перейшла в наступ. 3-тя рос. армія змушена була відступити за р. Сян, почали відступ й інші армії Пд.-Зах. фронту: 8-ма 21 травня залишила Перемишль, 11-та і 9-та перейшли за Дністер. 9 червня рос. війська залишили Львів, а на кінець червня — переважну частину Галичини. Росій­ське командування, щоб уникнути оточення і розгрому своїх військ у «польському мішку» — між Віслою і Бугом, почало їх відводити. До осені 1915 р. Рос.війська залишили Польщу, Литву, части­ну Латвії і Білорусії. Під нім.-австр.окупацію потрапили й українські землі — Сх. Галичина, Пн. Буковина і п'ять повітів Волині.

1916 р. найбільш активні й широкі воєнні дії мали місце на Пд.-Зах. фронті, де розгорнувся успішний контрнаступ. Під керівництвом командуючого фронтом генерала О. Брусилова було проведено ретельну й добре замасковану підготовку прориву по всьому фронту (він отримав назву Брусиловського). Після тривалої артиле­рійської підготовки чотири російські армії перейшли в наступ і не­забаром прорвали фронт австрійських військ. 8-ма рос.армія зайняла м. Луцьк, а 4 червня — м. Чернівці. За три дні наступу було взято в полон 100 тис. чоловік. На середину серпня рос. війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австр. військ усю Буковину й пд.. Галичину. Але через нестачу боєприпасів, не маючи підтрим­ки інших фронтів і союзників, війська Пд.-Зах. фронту просунутися далі не змогли. Звичайно, під час війни населення Галичини й Буковини опи­нилось у скрутному становищі. Наприкінці 1916 р. на фронтах, у тому числі на Південно-Захід­ному, знову велася позиційна війна.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]