Цукровий діабет.

Це стан хронічної гіперглікемії, що виникає від абсолютної або відносної недостатності інсуліну, зумовлений впливом різноманітних екзогенних, імунних, ендокринних і генетичних факторів або їх поєднання.

ЦД 1 типу є аутоімунним захворюванням, яке може бути індуковане вірусною інфекцією, стресовими ситуаціями на тлі спадкової схильності. Розвивається деструкція β-клітин острівців Лангенгарса.

ЦД 2 типу – гетерогенне захворювання, основу якого складає інсулінорезистентність і недостатність функції β-клітин. Генетична схильність – основа, провокує ожиріння.

Діагноз – на спразі, поліурії, загальній слабості, фурункульозі зниженні зору, підвищенні АТ. Лабораторно:

І гр. – гіперглікемія і глюкозурія;

ІІ гр. – гліковані протеїни (компенсація захворювання), глікований Нв, фруктозамін.

ІІІ гр. – кетонові тіла, рівень лактату.

ІV гр. – гормони острівців – глюкагон, С-пептид, імунореактивний інсулін.

Глікемія – натще 3,3-5,5 ммоль/л (80-120 мг%) протягом доби 4-8-9ммоль/л. ЦД, коли натще 6,1 і більше або серед доби від 11 і більше.

Гліковані протеїни – це білки з глюкозою, які точно відображають ступінь порушеного вуглеводного обміну і є показником якості компенсації ЦД.

Глікований Нв - норма 4-7%, ЦД більше 7%. Зацукрування до 20% всього Нв. Визначають кожні 3 міс.

Хворі, які не приймали інсулін, - доцільно визначати імунореактивний інсулін. Норма - 12-25 мкО/мл.

С-пептид – функціональний стан інкреторного апарату. Норма – 1-2,8 нмоль/мл (радіоімунний набір) при типі 1 зменшується, при 2 - норма або збільшується.

Лікування.

1. максимальна компенсація обміну

2. підтримка нормальної маси тіла

3. забезпечення росту і розвитку дітей

4. запобігання нейро- та ангіопатій, гострих ускладнень

5. режим дозованих фізичних навантажень

6. збереження чи відновлення працездатності.

Фармакотерапія.

1. посилення секреції інсуліну та зменшення маси тіла при ЦД типу 2.

2. Заміщення дефіциту при типі 1, тобто інсулінотерапія і дієта.

3. Нормалізація метаболічних порушень.

За тривалістю гіпоглікемізуючого ефекту розрізняють наступні групи інсуліну:

1. Інсулін короткої дії (п/ш, в/м, в/в) діє 6-8 год (моноінсулін, інсулрап, актрапід, хаморап).

2. Інсуліни середньої тривалості дії (14-18 год (п/ш, в/м). Це інсулін Б, інсулін-семілонг, інсулін-ленте, інсулін-лонг-суспензія, інсулонг.

3. Інсулін тривалої дії (20-24-30 год). Для корекції стійкої нічної і ранкової гіперглікемії (максимум дії через 12-16 год). Це інсулін-ультралонг, ультратард, інсулін-ультралонг, хумулін-ультралонг.

4. новий клас – ультракороткої дії (більш швидкі, ніж короткої). Початок через 2-10 хв (хумалог) та аналог з надподовженою дією, безпікові (лантус), без застосування пролонгаторів (протаміну чи кристалів цинку).

Протипоказання – єдине – алергія.

Інсулін.

Гормон білкового походження. Отримують з тварин або генною інженерією. Це єдиний гормон, що знижує цукор крові, забезпечує енергетичні та пластичні процеси(анаболічна та катаболічна дії).

У світі кілька сотень комерційних препаратів інсуліну. В Україні – 70. 85% мають 3 компанії. Це Е-лай Ліллі (США), НовоНордіск (Данія), Хьохст (Німеччина).

У червні 1999р. на ЗАТ Індар почали виробляти 12 сучасних, якісних, різного спектру інсулінів.

Зараз є монопікові (98% чистоти) і моно компонентні (99% без домішок).

Недоліком перших препаратів інсуліну були коротка тривалість дії і висока частота алергічних реакцій, бо недостатньо очищені. Кристалізація підняла чистоту. Створили протамін-цинк-інсулін, ізофан-інсулін.

Алергічність створює проінсулін, якого є 10-15%, були ще в ньому соматостатин і інші пептиди.

Тільки в 70-х роках хроматографічним методом одержали високоочищені монопікові інсуліни.

Протягом 60-х років для ЦД використовувався воловий та свинячий інсуліни, що відрізнялися на 3 та 1 амінокислоту відповідно. В 1960 р. установлений амінокислотний склад та здійснено синтез інсуліну в лабораторних умовах. Але ще а 20 р. треба для промислового виробництва. Півсинтетичним способом заміна однієї амінокислоти у свинячого. Зараз генно-інженерний спосіб. Ген вбудовують у ДНК непатогенного штаму кишечної палички або дріжджів.

Тривалість дії різних інсулінів:

Інсулін	Початок дії	Тривалість дії	Примітка
Короткої дії
Монодар – „Індар”	30 хв.	6 – 8 год	за 30 хв. до їди
Хумодар Р – „Індар”	30 хв.	6 – 8 год	за 30 хв. до їди
Хумулін регуляр – „Ліллі”	30 хв.	6 – 8 год	за 30 хв. до їди
Фармасулін Н „Фармак”	30 хв.	6 – 8 год	за 30 хв. до їди
Середньої дії (комбіновані)
Берлінсулін Н 10/90 „Берлі-Хемі”	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Берлінсулін Н 20/80	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Берлінсулін Н 30/70	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Берлінсулін Н 40/60	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Монодар Б „Індар”	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Монодар Б К15	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Монодар Б К 30	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Монодар Б К 50	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Хумодар Б	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Хумодар Б К 15	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Хумодар Б К 25	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Фармасулін Н30/70 „Фармак”	1,5 – 2 год.	18 – 22 год
Тривалої дії
МК Суінсулін-ультралонг „Індар”	8-9 год.	36 год
Хумулін ультраленте „Ліллі”	6 – 8 год.	24 – 26 год.
Фармасулін НNP	6 – 8 год.	24 – 26 год.
Фармасулін HL	6 – 8 год.	24 – 26 год.

У здорової людини в підшлунковій залозі є 200 ОД інсуліну. За добу виділяється 40-50 ОД, більша частина якого інакитивується в печінці.

Тестують інсулін на кролях у МО або ОД. 1 ОД – це така кількість інсуліну, яка в разі введення кролю масою 2 кг, голодному 12-16 год. – знижує рівень глікемії до 45 мг% за Хагедорном-Єнсеном.

Добова доза розраховується на 1 кг ідеальної маси тіла (0,3-0,8 ОД/кг). Спочатку 0,5 ОД і при декомпенсації 0,8 ОД/кг. Добова доза 1 ОД/кг свідчить про передозування або інсулінорезистентність.

Вводять 2/3 добової дози в І половину доби, 1/3 ввечері.

Спочатку вводять 8-12 ОД інсуліну короткої дії перед сніданком та обідом і 6-8 перед вечерею.

Дози 2:2:1 або 2:3:1.

Корегують кожні 2-3 доби.

Короткої дії п/ш, в/м, в/в.

Пролонгованої п/ш, в/м.

Вводять шприцами (Плівапен, Новолен),

Шприц-ручки багаторазового використання

Апарати штучної підшлункової залози

Дозатори – портативні

Сучасні форми:

Насоси-інддозатори

Одноразові спеціальні шприци інсуліну, заповнені в заводських умовах (Новопен). Інсулін у пенфілах, балончиках. 1 ОД знижують на 30 мг% або 2 ммоль/л (хлібна одиниця).

Ускладнення інсулінотерапії:

- від білкової структури гормона;

• неадекватної дози інсуліну;

• недотримання рекомендацій;

• гіпоглікемії;

• інсулінорезистентність, коли доза 60 ОД/д, ожиріння, антитіл;

• ліподистрофії;

• атрофія або гіпотрофія на місцях введення. Профілактика: з перервами, зміна місця введення.

• алергії –0,4 ОД- проба;

• хронічне перезування інсуліну – різка гіперглікемія після гіпоглікемії;

• інсулінові набряки – вплив на нирки;

• порушення рефракції – прес міопія;

• гіперестезія шкіри– від голки

Ентеросорбенти

Вуглецеві й ентеросгель по 10-15 г 3 рази на день між їдою і ліками.

Пероральні цукрознижуючі препарати.

Це препарати для лікування ІІ типу ЦД.