Закінчуючи вибір

Для остаточного кроку в процесі вибору побудуйте таблицю, що містить представлені мікроконтролери в одній графі, а їх важливі характеристики в іншій. Потім прикладіть бланки технічних описів виробників, щоб отримати справедливе наочне порівняння. Деякі виробники мають попередньо зроблені порівняльні описи їх мікроконтролерів, які спростять ваше завдання, але перевірте по технічним описам, чи всі новітні продукти представлені. Серед можливих характеристик ціна (на очікуваний обсяг продукції, включаючи пророкування майбутньої ціни, тобто чи зменшиться ціна, якщо ви віллєтеся у виробництво?), RAM, ROM, EPROM, EEPROM, таймер (и), A / D, D / A, послідовні порти, паралельні порти, швидкість шини (мінімальна / максимальна), спеціальні команди (множення, ділення і т.д.), число доступних переривань, час відгуку переривання (час від початку переривання до виконання першої команди, керованої перериванням), розмір корпусу / тип (керамічний DIP або LCC, пластиковий 0.3 «DIP або 0.6» DIP, стиснений DIP (відстань між контактами .071 «), PLCC, PQFP, EIAJQFP, SOIC; деякі з них використовують технологію поверхневого монтажу), вимоги щодо живлення та інші деталі, важливі для влаштування вашої системи.

Якщо після всього цього у вас в списку все ще більше одного мікроконтролера, розгляньте можливості розширення системи і вартість. Яке розширення, на вашу думку, може знадобитися в майбутніх версіях цього продукту? І нарешті, розгляньте ціну, тому що якщо два мікроконтролера коштують однаково, але один пропонує трохи більше можливостей, які не вимагаються сьогодні, але зробили б майбутні розширення доступними без додаткових витрат, вибирайте цей мікроконтролер.

Висновок

Остаточний вибір відповідного мікроконтролера для вашого проекту нелегке рішення. Мікроконтролери стали більш складними пристроями з тих пір, як були додані внутрішньосхемні ресурси. І з тих пір, як процес рухається в бік все більшої внутрішньосхемної інтеграції зовнішніх ресурсів для зниження вартості системи, рішення стає все більш складним. Дана інформація не нав'язує розробнику вибір, її мета вказати всі можливі критерії вибору, які повинні бути прийняті до уваги в процесі прийняття рішення.

ІІ. Розробка структурної схеми

Схема   – графічний конструкторський документ, на якому у вигляді умовних зображень і позначень показані складові частини виробу, їх взаємне розташування і зв'язки між ними.

Види схем Схеми залежно від видів елементів і зв'язків, що входять до складу виробу (установки), поділяють на такі види:

• електричні;

• гідравлічні;

• пневматичні;

• газові (окрім пневматичних);

• кінематичні;

• вакуумні;

• оптичні;

• енергетичні;

• розділення;

• комбіновані.

Для виробу, до складу якого входять елементи різних видів, розробляють декілька схем відповідних видів одного типу, наприклад, схема електрична принципова і схема гідравлічна принципова або одну комбіновану схему, що містить елементи і зв'язки різних видів.

На схемі одного виду допускається зображувати елементи схем іншого виду, схеми цього виду, що безпосередньо впливають на роботу, а також елементи і пристрої, що не входять у виріб (установку), на який (яку) складають схему, але необхідні для роз'яснення принципів роботи виробу (установки).

Графічні позначення таких елементів і пристроїв відділяють на схемі штрих–пунктирними лініями, рівними за товщиною лініям зв'язку, і поміщають надписи, вказуючи в них місце розміщення цих елементів та необхідні дані.

Схему розділення виробу на складові частини виконують для обумовлення складу виробу.