3.2. Монтаж

Важливу роль у створенні репортажів відіграє монтаж – технічний прийом, за допомогою якого можна «стиснути» час подій і об’єднати окремі елементи репортажу в єдине ціле. Добре, коли всі записи зроблено послідовно і коротко, а не на кількох касетах чи рулонах плівки. Це не виснажує автора і звукооператора при монтажі. Репортажний запис, зроблений на природних шумах, вважається ідеальним. Якщо він не вимагає складного монтажу. Його варто лише трохи «почистити» й одразу ж можна передавати в ефір [5, 260с.].

Поняття "монтаж" означає складання, з'єднання у певній послідовності і за певною системою частин в єдине ціле. На радіо монтаж має такі значення:

1. Найпростіше значення слова "монтаж" полягає у нескладній обробці магнітної стрічки, на якій зроблено запис, в усуненні із запису непотрібних або невдалих місць і з'єднання окремих частин запису в єдине ціле.

Останнім часом особливого значення набуває монтаж з використанням комп'ютерної техніки. Цей новий спосіб має ряд незаперечних переваг над "архаїчним" монтажем. Наприклад, під час монтажу магнітної стрічки найменша помилка призводить до безповоротної втрати записаного матеріалу, дефектів звуку на склейках, а також можливий розрив стрічки при відтворенні, склеюючими засобами забруднюється робоча поверхня головки і т.ін. До комп'ютерного монтажу обов'язково входить занесення всієї інформації в пам'ять. Надалі можливе використання всяких фрагментів запису у будь-якій послідовності і першій-ліпшій комбінації з регулюванням рівнів і часу звучання, навіть висоти тону, якщо у цьому є потреба. Здійснюють також роздільну поканальну обробку звуку (кореляція амплітудно-частотної характеристики, дина.мічного діапазону, компресування, шумопониження, панорамування та ін.), а потім переписують вивірений, готовий матеріал на довільний носій. Дуже важливо, що весь записаний матеріал у процесі монтажу залишається неушкодженим і може знову використовуватися.

2. Ширше значення слова "монтаж" - з'єднання в певному порядку частин радіопередачі, а також усієї денної програми, що допомагає підсилити ефект впливу на слухача.

3. Словом "монтаж" називається також з'єднання різних виражальних засобів радіо: слова і шумів, слова і музики, шумів і музики або всіх виражальних засобів одночасно. Монтаж дає змогу вдосконалити звуковий матеріал, забираючи розтягненості і залишаючи найяскравіші характерні фрагменти життєвої реальності; переміщувати звукові епізоди з одного місця на інше відповідно до композиційного задуму автора; ущільнювати, конденсувати час за допомогою монтажних переходів, створювати у радіопередачах щось подібне умовному "екранному" часу в кіно; змішувати, "накладати" одну на одну у будь-якому сполученні мовні, шумові і музичні частини передачі, досягаючи максимального художнього, інформаційно-пропагандистського вираження; з'єднувати фрагменти запису за асоціативним, послідовним або паралельним принципами, зіштовхувати контрастуючі частини, підсилюючи цим ефект впливу на слухачів; монтувати, "збирати" окремі деталі передачі у безперервну звукову стрічку, своєрідний фільм, який, як і його кінопобратим, має точний хронометраж і може бути підготовлений заздалегідь до виходу в ефір, що значно полегшує планування програми мовлення.

Можна зробити висновок, що монтаж на радіо - це процес відображення навколишньої дійсності, який породжує у свідомості слухача ланцюг думок і уявлень. Він підпорядковується задумові журналіста, концепції програми. За допомогою монтажу автор надає події, проблемі свою інтерпретацію. Вибір передач, їх тематики, тривалості, чергування тексту і музики - це монтаж програми, який виконує величезне, відповідальне завдання: формує високі морально-естетичні якості, національно-духовні цінності, громадську думку. Монтаж - це метод художнього мислення, що випливає з психології сприйняття радіопередач [4, 216-217с.].

Висновки:

На основі дослідження встановлено, що радіорепортаж у процесі свого становлення пройшов дуже довгий шлях та зазнав багатьох змін. На підтвердження цих слів порівняємо специфіку радянського та сучасного репортажів. По-перше, докорінно змінилася технічна база. Зокрема у 30-ті роки, в період Великої вітчизняної війни та післявоєнні роки репортажі передавались часто. Їхнім головним змістовим наповненням були виступи людей, які заздалегідь ретельно редагувалися. Роль ведучого полягала у тому, аби надавати слово тим, хто виступає. Підводки зазвичай робитися стандартними. Такий схематизм обумовлювався недосконалістю звукозаписувальної техніки та складнощами її перенесення. Сьогодні ж на радіо присутні найширші можливості для створення якісного інформаційного продукту. Технічний прогрес як ніколи сприяє розвиткові радіорепортажу. З появою мобільних телефонів, їх доступністю практично для всіх верств населення зробити матеріал і видати його в ефір у найсвіжішому вигляді стало набагато простіше. Крім того, важливу роль відіграє монтаж з використанням комп’ютерної техніки. Цей новий спосіб має ряд незаперечних переваг - використання будь-яких фрагментів запису у будь-якій послідовності і першій-ліпшій комбінації з регулюванням рівнів і часу звучання, навіть висоти тону, якщо у цьому є потреба. По-друге, змінилася мета з якою репортери виходять в ефір. У радянські роки радіо розглядалося як потужній засіб впливу на населення, який повинен інформувати, агітувати, пропагувати та організовувати слухачів. Радіожурналістів партія скеровувала на шлях активного втручання у життя, аби прискорити темпи економічних та соціальних перетворень. За роки незалежності інформаційне радіомовлення зазнало змін одним із перших. Масштаби цих змін величезні. За порівняно короткий проміжок часу докорінно переглянуто принципові засади цього виду мовлення, зросли його обсяги, воно стало багатопрограмним, демократичним за суттю, сучасним за формами й методами здійснення. По суті, за роки незалежності було створено нову систему інформаційного мовлення, здатну задовольняти інформаційні погреби громадян незалежної держави

Сьогодні радіорепортаж з кожним роком стає все популярнішим. Варто зазначити, що розважальні радіостанції не використовують його у випусках новин. Як правило, почути репортаж можна під час проведення різноманітних акцій, що їх організовують компанії, чи вранці - коли водії, наприклад, повідомляють про затори на шляхах міста тощо. Тобто ці матеріали не є проблемними, вони виконують більше розважальну функцію і лише допомагають зробити ефір динамічнішим, «живішим».

Список використаної літератури:

1. Барманкулов, М. К. Журналистика для всех (общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания) / Б. М. Барманкулов. - Алма-Ата : Казахстан, 1979. - 320 с.

2. Григораш, Д. С. Журналістика у термінах та виразах / Д. С. Григораш. — Львів, 1974.

3. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 3-тє вид. – Львів: ПАІС, 2008. – 276 с.

4. Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування: Підручник. - Львів: ПАІС, 2000. -366с.

5. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К., 1996. – 440 с.

6. Смирнов В.В. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов. – М. : Аспект Пресс, 2002.