3. Види радіорепортажу. Монтаж

3.1. Наукові погляди на види радіорепортажу

Залежно від методів освоєння фактичного матеріалу і манери викладу існують різні види репортажу. Наприклад, Д. Григораш у книзі "Журналістика у термінах і виразах" подає кілька видів репортажу. Так, репортаж-зарисовка подає події в контрастному тоні за допомогою яскравих штрихів і колоритних описів, широко використовує пейзаж, портрет, діалог, зосереджує увагу на одному аспекті важливої події. Масові заходи (збори, мітинги, демонстрації, наради, сесії обласної, міської чи Верховної рад) відтворює звітний репортаж. Він детально описує обставини, за яких розгортаються події, показує людей поза часом засідань [2, 198c.].

Професор В. Здоровега широкий діапазон різновидів репортажу поділяє на подієві, коли автор відтворює певні події властивими для цього методу відображення методами опису фактів і особливо подій, та неподієві репортажі. Проблемний репортаж охоплює виділення нерозв’язних питань, процесів. Такий репортаж може містити критику, полеміку [3, 179с.]. Проблемний репортаж починається звичайно з місця будь-якої дії (наприклад, репортаж про проблеми авто руху у великому місті найкраще починати з живої сцени на вулиці, опису потоку транспорту, інтерв’ю у відділенні міліції, біля посту ДАЇ чи мерії міста). Проблема в такому репортажі ставиться і розглядається на інформаційних фактах [6].

Радянський науковець М. Барманкулов всі підвиди газетного, телевізійного та радіорепортажу ділить на три основних: доподієвий, подієвий та післяподієвий. В основі такого поділу лежать три компоненти: розповідь про подію, сама подія, сприйняття розповіді. "У першому підвиді ці компоненти — єдині, у другому — розповідь про подію і її сприйняття у часі відірвані одне від одного, у третьому — подія частково чи повністю проходить за сценарієм журналіста, написаним раніше". Як вважає науковець, до подієвого репортажу можна віднести проблемний, організований, репортаж-розслідування. До подієвого — репортаж про незаплановану подію, імпровізований, до післяподієвого — фоторепортаж [1, 230с.]. В. Смірнов виділяє також пізнавальний репортаж. Він може містити тільки інформацію,або ж зачіпати певну проблему. Його головна мета полягає у тому, аби познайомити слухачів з тим новим, що відбувається в науці, медицині, на виробництві [6].

Сучасна техніка радіомовлення зумовлює існування двох основних видів репортажу – прямого ефірного і змонтованого на студії з попередньо зроблених звукозаписів.

Прямий ефірний репортаж завжди ведеться безпосередньо з місця події. Він має величезну силу емоційного впливу, оскільки завжди наповнений подихом самої події. Слухаючи такий репортаж, людина відчуває себе ніби причетною до того, що в даний момент відбувається на далекій від неї відстані. Іноді прямі ефіри записуються. А пізніше у зручний для слухачів час передаються в ефір. Перевага такого репортажу в тому. Що при монтажі з нього можна вилучити невдалі вислови, тривалі паузи, а також скоротити тривалість звучання до заданих розмірів.

Змонтований репортаж будується на основі зроблених на місці події документальних звукозаписів. Готується він після повернення журналіста з місця події. У цьому випадку автор дістає можливість відібрати із зроблених звукозаписів найважливіші і подати інформацію про подію так, щоб сказати все, що треба сказати, і при цьому вкластися у відведений для репортажу відрізок часу [5, 259 – 260с.].