Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка

Інститут журналістики

Кафедра телебачення та радіомовлення

Курсова робота

На тему:

«Радіорепортаж в ефірі»

Виконала

Студентка 2 курсу, 1 групи

Спеціальність – журналістика

Денисенко Анна Миколаївна

Науковий керівник:

Набруско Віктор Іванович

Київ-2011

Зміст

Вступ

Розділ І

1. Історія радіорепортажу:

1.1. Радіорепортаж у 30-ті роки ХХ ст.

1.2. Фронт в ефірі (1941-1945 рр.)

1.3. Період відбудови (1945-1953 рр.)

1.4. Хрущовська «відлига» (1953 – 1964рр.)

1.5. Часи «застою» (1964-1982 рр.)

1.6. У роки перебудови (1982-1991 рр.)

1.7. В умовах незалежності

Розділ ІІ

1. Визначення жанру радіорепортажу:

1. Поняття «радіорепортаж», ознаки та завдання жанру

2. Елементи радіорепортажу

2. Шуми. Робота радіожурналіста:

2.1. Шуми

2.2. Особливості роботи журналіста

3. Види радіорепортажу. Монтаж:

3.1. Наукові погляди на види радіорепортажу

3.2. Монтаж

Висновки

Вступ

Кожен жанр у системі журналістики в чомусь повторює більш прості за змістом і за формою жанри, але вже на іншому рівні. Він набуває нової форми та різних якостей. І в цьому сенсі радіорепортаж найхарактерніший жанр мовлення. Актуальність даної роботи зумовлена тим, що саме репортаж реалізує всі можливості радіо, використовує його специфіку в повній мірі. У радіорепортажі поєднуються всі сильні сторони інформаційного радіоповідомлення: оперативність, актуальність, ємність тексту. У ньому присутні також і елементи публіцистики - оцінка події, що відбувається, його емоційне відображення, образний опис.

Мета роботи полягає у тому, щоб прослідкувати за історією радіорепортажу та розкрити його жанрову специфіку.

На основі історичних відомостей, а також знань про особливості радіорепортажу як жанру, перед нами стояло завдання визначити відмінності між радянським репортажем та сучасним.

Розділ І

1. Історія радіорепортажу

Історію інформаційного радіомовлення неможливо осягнути у відриві від діяльності комуністичної партії та радянської держави, які створили цей вид мовлення і згодом перетворили його на могутню зброю ідеологічного впливу на свідомість людей. Від самого початку і до проголошення незалежності України більшовики не лише визначали основні напрями його діяльності та розвитку, а й стежили за політичним спрямуванням кожного конкретного матеріалу. Контроль був постійним і тотальним. Розповідаючи про розвиток інформаційного радіомовлення, простежуючи виникнення нових форм і методів викладу матеріалу, ми не повинні забувати про керівну роль партії і держави. Бачити, як певні політичні або господарські цілі, які переслідували більшовики, зумовлювали діяльність інформаційного радіомовлення. Слід мати на увазі і те, що українське інформаційне радіомовлення розвивалося не самостійно, не ізольовано від Центрального радіомовлення, а під його постійним впливом як складова частина цього виду мовлення, покликана доповнювати своїми матеріалами інформаційні передачі з Москви.

Свій початок сучасне інформаційне радіомовлення бере від радіогазет.

1.1. Радіорепортаж у 30-ті роки хх ст.

В середині 30-х років ХХ століття важливою формою стали позастудійні передачі безпосередньо з підприємств, будов, колгоспів. Ці передачі дозволяли домогтися високої оперативності і, головне, максимальної переконливості. Живий голос, слово реальної людини, мовлене не із студії, а безпосередньо із того місця, де він живе і працює, стали великою силою. Ці передачі, як правило, присвячувались злободенним, важливим у даний момент подіям і процесам, тому їх часто йменували ще «активними передачами». У багатьох випадках подібні передачі перетворювались на політичні акції: виступаючі обговорювали важливі державні й виробничі справи, давали оцінки зробленому, вносили пропозиції, ділилися досвідом.

У практику інформаційного радіомовлення поступово входять репортажі з місця події. Такі репортажі, наприклад, передавались 11 і 12 червня 1935 року, коли відзначалось 15-річчя визволення Києва від білополяків, під час відзначення річниці переїзду уряду України до нової столиці – 24 червня 1935 року. У ці дні мікрофон «Останніх вістей» постійно перебував у центрі подій. Він часто виходив за межі студії – на вулиці й площі, на аеродроми чи стадіони, де відбувались масові заходи. Кореспондентські розповіді про перебіг подій доповнювали самі їх учасники, глядачі, гості столиці України.

Істотних змін зазнає у Києві й практика підготовки святкових передач, встановлених більшовиками 1 травня та 7 листопада. На відміну від трансляції демонстрації, яку з Харкова мляво й нецікаво описував «нарисовець», з Києва про цю саму подію стали розповідати у репортажній манері. Ось як, наприклад, вівся цей репортаж 1 травня 1938 року:

…9 год. 30 хв. Мікрофони останніх вістей увімкнено на Хрещатику, де вже вишикувалися війська Київського гарнізону. Коротка розповідь про святковий Київ, вірш про Червону присягу, яку того дня приймали молоді воїни, і слухачі потрапляють…на Красну площу у Москві. Звідти транслюється виступ наркома оборони Ворошилова.

Після закінчення виступу слухачі знову повертаються на Хрещатик –звідси йде репортаж про військовий парад. Веде його письменник Василь Кучер, розповідь якого доповнюють звукозаписи, зроблені напередодні на бойових кораблях Дніпровської військової флотилії і прикордонній заставі.

Парад закінчено. Повз урядову трибуну проходять діти. В ефірі лунає голос маленької іспанки, яка живе й виховується у дитячому будинку поблизу Києва.

Починається демонстрація трудящих. Лунають першотравневі вітання, диктори розповідають про успіхи й здобутки радянських людей. З України передаються слова привіту в Москву, Ленінград – великому російському народові. Радіохвилі приносять відповіді на ці привітання.

Радіо робить слухачів свідками урочистостей на центральних вулицях і площах Харкова, Дніпропетровська, у містах Донбасу, в селі Старосілля – батьківщині п’ятисотенець.

З часом подібні передачі стали традиційними. Їх вели у святкові дні аж до проголошення незалежності України. До їх підготовки, крім провідних радіожурналістів, залучалися відомі публіцисти, письменники, керівні працівники, діячі науки й культури, передовики виробництва. У них широко використовувались різноманітні жанри та звукові ілюстрації, контрастне монтування сюжетів святкового репортажу [5, 389 – 391с.].