2.2 Ефект доходу ефект заміщення.Парадокс Гіффена

Якщо ціна товару змінюється ,то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюється. З одного боку,зниження цін на товар робить його привабливішим для споживача ,оскільки він стає дешевшим щодо товарів – субститутів. З іншого боку ,вивільнення коштів від здешевлення покупки товару дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином,зростає реальний дохід споживача,хоча його номінальний дохід залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежить від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача , слід розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.

Ефект доходу - це тільки ті зміни у споживанні, що спричиненні зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечлива спливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних – зменшується.

Ефект заміщення – це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних , і щодо неякісних товарів .В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення наведена в таблиці..

Дія ефектів доходу та заміщення

Ефект	Споживання товару
	Нормального	Неякісного
Доходу: Ціна зменшується Ціна зростає Зміщення: Ціна зростає Ціна Зменшується	Зростає Зменшується Зменшується Зростає	Зменшується Зростає Зменшується Зростає

Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Згідно з даними таблиці щодо нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямку. У цьому випадку прогнозувати зміни споживання залежно від змін ціни на товар дещо простіше. Що ж до впливу зміни ціни на споживання неякісних товарів ,то спрямованість впливу ефектів доходу та заміщення протилежна. Залежно від того,який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання матимуть однакову або протилежну спрямованість.

Якщо ефект заміщення має більший вплив,то із зростанням ціни споживання товару X зменшується,а при її зниженні- збільшується. Однак може складатися ситуація ,коли переважає ефект доходу, тоді при зростанні ціни зростає і споживання ,а при її зменшенні споживання також зменшується. Така ситуація трапляється досить рідко.

Неякісний товар,для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення називається Гіффеновим товаром ,а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього – парадоксом Гіффена.

Роберт Гіффен (1837-1910) – англійський вчений, який виявив, що незаможні робітники в Англії збільшують споживання дешевих неякісних продуктів харкування ( зокрема житнього хліба) у разі їх подорожання. Таку саму ситуацію можна спостерігати і при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення укоаїни під час економічної кризи 90-х рр..

Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

Бути неякісним в уявленні споживача;

Б ути значною часткою його витрат;

Парадокс Гіффена,на перший погляд , здається винятком із закону попиту. Проте детальніше дослідження доводить . що саме взаємодія ефектів замішення та доходу спричиняє такий розвиток подій.

Існує ще кілька прикладів вийнятків із закону попиту, коли із підвищенням цін спостерігається збільшення закупок того чи іншого товару . Так , деякі споживачі можуть ототожнювати зростання цін з підвищенням якості продукції і збільшувати його закупки . В умовах нестабільності економічної ситуації зростання цін може сприйматися і як передвідник інфляційного стрибка . Для отримання виграшу споживачі намагатимуться придбати більше продукту за сьогоднішими цінами цінами , поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити ,виходячи з теорії поведінки споживача. Криві «дохід-споживання».Криві та закони Енгеля.

Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даними товаром та всіма іншими товарами ,то це передусім позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету .У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку , з одного боку ,буде кількість товару X, яку може придбати споживач виходячи з його доходу , а з іншого- витрати вгрошовій формі на придбання всіх інших товарів.

Точка перетину бюджетної лінії з віссю Y відповідатиме загальному рівню доходу споживача.

Нахил цієї лінії буде постійним і дорівнюватиме тангенсу кута α:

=

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових припущень . Звертаємо увагу на те, що в цьому видапку цінність усіх інших товарів для споживача набуває грошового виразу.

Я кщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною,то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару X ,вираженій у грошовій формі

I

α

Лінія розширеного бюджетного обмеження

Тому нахил кривої байдужості зберігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у цій точці,де гранична корисність товару X, виражена у грошах,збігатиметься з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

M =

За менших обсягів закупок гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару. Якщо закупки виявляться більшими , ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його корисність,що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде тоді, коли гранична корисність , як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання додаткової о диниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг ,а й від рівня доходу. Якщо на графіку , де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу , провести лінію, що проходить через ці точки. То отримуємо криву «дохід-споживання». Ця крива показує. Як кількість товару ,що споживається за певний час. Змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.

I1

I2

I3 U1

U2

U3

Крива «дохід- споживання»

Характер кривої «дохід - споживання» буде залежати від оцінки товару споживачем . Нормальні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості , коли зростає її дохід. Неякісні товари - це такі товари,споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити , що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не тільки від його специфічних властивостей,скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те,що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його ,як неякісний.

Крім, того оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься зі збільшенням доходів споживача. Проте,коли доходи зростуть до певного рівня,споживач сприйматиме кілька годинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Таким чином,для нормальних товарів крива»дохід - споживання» матиме зростаючий характер,для неякісних – спадний.

Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно,що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання,наприклад,солі. Отже,крива »дохід – споживання» для цієї групи товарів матиме вигляд вертикальної прямої лінії.

Від кривої «дохід – споживання» легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернест Енгель (1821-1896)- англійський економіст ,який вивчав , як у ХIХ ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсяго споживання певного товару при незмінності інших факторів,що спливають на попит. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності . Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать премети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1.При незміних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявленні понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися,спостерігаючи наше сьогодення.

1. криві «ціна- споживання» та виведення кривих попиту

Досліджуючи криві «дохід – споживання» та криві Енгеля ,ми виходили з припущення, що змінюється лише дохід, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний дохід, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву «ціна – споживання».

Зниження цін на товар призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю, більш віддаленої від початку координат. Якщо дохід і ціни на інші товари залишаються незмінними, то точка перетину з віссю залишається попередньою.

Крива «ціна – споживання» показує, як змінюється обсяг закупок товару при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої «ціна – споживання» можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу лінії бюджетних обмежень відповідає ціні товари. Залежність між ціною на товар та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту

Попит – це така кількість продукту,яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива « ціна – споживання» - це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього ( за умови,що інші фактори не діють )

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.