4. Вибір раціональної структури виробничого ртк-2 за критерієм мінімуму технологічного маршруту

В розділі 4 викладена методика оцінки та вибору раціональної структури РТК, в основу якого покладено критерії мінімуму технологічного маршруту переміщення виробу. Ця методика базується на використанні матриць: зв’язаності структурних елементів та технологічних відстаней між обладнанням РТК-2. За базовий варіант виробничого РТК-2 взято план- схему РТК-2.

Такий виробничий РТК-2 містить тринадцять компонентів (типів технологічного обладаннання), які використовуються у виробництві трьох модифікацій виробленого продукту – з’єднання “вал - шестерня”, для таких пристроїв передачі руху (транспортних засобів): диференціала моста - ₁ ; коробки передач - ₂ ; редуктора - ₃ .

В базовому РТК-2 всі його компоненти – технологічне обладнання, мають повну сукупність можливих зв’язків між ними, які забезпечують виконання операцій технологічного процесу для виготовлення кожної з трьох модифікацій ₁, ₂, _3, з переходом в будь-якому порядку від виготовлення продукту однієї модифікації до продукту іншої модифікації.

В такому (базовому) РТК-2 активними, діючими є одночасно всі можливі зв’язки між компонентами, хоча для виготовлення продукту кожної модифікації використовуються тільки ті, які зв’язані алгоритмом функціонування технологічного процесу для даної модифікації. При цьому всі наявні пристрої програмного керування технологічним обладнанням в технологічному процесі повністю забезпечені програмами для трьох модифікацій виробів, хоча використовується один пакет програм для даного продукту _1, або ₂, або _3.

В такому випадку виникла задача вироблення критерію оцінки технологічних маршрутів при виготовленні кожного з трьох виробів ₁, ₂, ₃ , з метою вибору раціональної структури РТК-2 для кожного з них на основі розгляду багатоваріантної компоновки технологічного обладнання для модифікацій ₁, ₂, _3.

Для цього, не змінюючи алгоритму функціонування технологічного процесу, розглядаються варіанти технологічних маршрутів та схем компоновки обладнання виробничого РТК-2 для вибраної модифікації виробу.

Так, для продукту модифікації _1, розглядається сукупність графів зв’язаності структурних компонентів , , , ,…, виробничого РТК-2 і будуються матриці технологічної зв”язаності структурних компонентів S , S ,S ,S ,… для всіх варіантів технологічних маршрутів виробу і компоновки РТК-2. Після цього визначаються довжини маршрутів для всіх варіантів схем і вибирається остаточна компоновка виробничого РТК-2 з найменшим технологічним маршрутом для даної модифікації ₁, наприклад Z_1.

Аналогічно, для модифікації продукту ₂ і ₃ визначаються варіанти компоновки виробничого РТК-2 (відповідно , , , ,…, , , , ,…) з визначенням і вибіркою схем з найменшим технологічним маршрутом Z₂ чи Z₃.

Розглянувши різні варіанти компоновочних структур виробничого РТК-2 і згідно з критеріями оцінки та вибору раціональної структури визначаємо найменший найефективніший маршрут ( транспортний шлях) для трьох модифікацій виробничого продукту ₁, ₂, ₃.

Рис 4.1 – Граф зв’язаності структурних компонентів

виробничого РТК-2 для .

де: p₁, p₂, p₃, p_4, p₅ – промислові роботи;

C₁, C₂, C₃, C₄ – проміжні столи;

K₂, K₃ – конвеєри;

П- нагрівальна піч;

МС- монтажний стіл.

За даною структурою РТК-2 і зв’язками між його компонентами складаємо матрицю технологічної зв’язаності S , та матрицю відстаней між обладнанням В.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13