34. Вибухові речовини та засоби їх підривання, які застосовуються на відкритих гірничих роботах.

У теперішній час на відкритих гірничих роботах найбільш широко застосовують аміачно-селітрові ВР – амоніти, зерногрануліти, ігданіти, акватоли, а також тротил, алюмотол, пороха і україніт.

Амоніти – механічні порошкоподібні суміші аміачної селітри з тротилом и горючими неметалевими добавками (древісна мука, торф, іт.п.) або без них. Амоніти безпечні у застосуванні, менш чуттєві до тертя і удару, важко загоряються від відкритого вогню. Підриваються від: вибуху капсуля-детонатора, електродетонатора, детонуючуго шнура. Амоніти №6,7,9,10 неводостійкі і використовуються для підривання в сухих умовах. Водостійкі амоніти В-3, №6ЖВ и №7ЖВ, зберігають свої властивості у воді від 2 до 10 годин. В останні роки застосування амонітів на кар’єрах обмежено.

Зерногранутіли – механічні суміші гранульованої аміачної селітри і тротила. Найбільш розповсюджений зерногранутіл 79/21 (79% - селітри, 21% тротила), котрий по вибуховим властивостям наближений до амоніту №6, і застосовується для заряджання сухих свердловин. Підриваються від: проміжного детонатора.

Ігданіт – ВР простого складу, виготовляється на місці вибухових робіт і складається с 95% гранульованих аміачної селітри, 5% - солярового масла. Підривається від: проміжного детонатора. Завдяки простоті виготовлення його все частіше застосовуються на кар’єрах.

Акватол - відноситься до водонаповнюючих ВР, у складі якого міститься 15-20% води. Акватол 65/35 складається з 63% аміачної селітри, 34% гранульованого тротилу і 3% спеціальної густої речовини. Перевагою акватолу є те, що його суміш поставляють у сухому вигляді, а водо несучі частини додають на місці заряджання. Акватол підривають за допомогою проміжного детонатору.

Тротил (тринітротолуол, тол) – нітро-складова ароматичного ряду, практично не розтворяється у воді, мало чуттєвий до тертя і удару, при нагріванні, спочатку плавиться, потім загоряється і спокійно згорає на відкритому повітрі. Тротил застосовують, як складовий компонент при виготовленні багатьох аміачно-селітрових ВР. Підривається за допомогою проміжного детонатору.

Алюмотол – гранульований сплав тротилу с алюмінієвою пудрою. Відрізняється водостійкістю і потужністю. Детонує від проміжного детонатору.

Димний (чорний) порох – механічна суміш селітри, вугілля і сірки. Для підривних робіт застосовують порох, складається з 75% калієвої селітри, 15% вугілля, 10% сірки. Димний порох дуже небезпечний у використанні. Від удару або тертя можливий вибух Іскра легко загоряє порох.

К основним засобам підривання на відкритих роботах відносять: вогнепроводний шнур, капсулі-детонатори, електродетонатори, детонуючий шнур, детонаційне реле і детонуючи заряди.

35. Система розробки з вийманням руди довгими стовпами та обваленням порід покрівлі. Умови застосування, механізація робіт та шляхи подальшого удосконалення.

Умови застосування: Руди переважно невисокої міцності та стійкості. Руди середньої та нижче цінності. Руди можуть бути схильні до злежування, окислення і самозапалення. Вміщуючі породи можуть буди будь якими, в залежності від технології. Породи підошви повинні бути міцною і стійкою у випадку застосування щитових комплексів або механізованого пересувного кріплення, або будь якими при підробці заходками. Породи покрівлі з одного боку вони не повинні бути сухими і обводненими. В той же час здатними до самообвалення. Потужність рудних покладів: 1,5 (кроще 1,7-1,8 м) до 2,5-3,5(4,5) м. α = 0-5(10)°. Розташування заходок відносно очисного штреку може бути різним. Досить часто заходки розташовують поряд з обваленим простором. Можна також одночасно виймати руду із двох поряд розташованих заходок, так звана виїмка спареними заходками. Залежно від вибраного способу доставки, заходки розташовують перпендикулярно до стовпового штреку або під тупим кутом. Руду в заходках обвалюють і вантажать на конвеєр машинами барабанно-лопатового типу. У Нікопольському басейні руду з коефіцієнтом міцності 1-3 відбивають комбайнами МБЛМ і МБЛД, а доставляють стрічковими конвеєрами. Впроваджують більш потужні комбайни КМШ. Можна також вести відбивання руди відбійними молотками, а потім вантажити її на конвеєр навантажувальними машинами.

У Чіатурському басейні, де руди більш міцні, використовується буро-підривне відбивання. Шпури бурять колонковими електросвердлами. Від вибою заходки до стовпового (виймального) штреку доставляють конвеєрами до панельних штреків. У панельних і головних штреках використовують для переміщення руди електровозний транспорт.

Гірським тиском управляють шляхом підтримання покрівлі заходок кріпленням під час виймання руди і обваленням покрівлі після виймання руди із заходок. Переваги в проведені очисних робіт не допускаються, так як у такому випадку розвивається значний гірський тиск, який приводить до руйнування кріплення і додаткових втрат руди.

Розглянута технологія забезпечує такі ТЕП: продуктивність праці забійного робітника на рівні 12-20 т/зміну; показники виймання – втрати руди 10-15%, засмічення 2-7%. Недоліком системи є низька продуктивність праці і значний обсяг ручних трудомістких робіт.