8. Вибір каналів та засобів комунікації

тупність, правильністьпобудови фрази і її дохідливість, правильність вимови звуків, слів,виразність і сенс інтонації. 2) Мовні звукові явища: темп мови, модуляція висоти голосу,тональність голосу, ритм, тембр, інтонація, дикція мови. Спостереженняпоказують, що найбільш привабливою в спілкуванні є плавна,спокійне, розмірене манера мови. 3) Виразні якості голоси: характерні специфічні звуки,що виникають при спілкуванні: сміх, плач, зітхання, шепіт і ін; роздільні звуки- це кашель; нульові звуки-паузи, а також звуки назалізація. Дослідження показують, що в щоденному акті комунікації людинислова становлять 7%, звуки та інтонації - 38%, немовних взаємодія -  53%. Невербальні засоби спілкування вивчають такі науки: 1) Кінестіка вивчає зовнішні прояви людських почуттів та емоцій; міміка вивчає рух м'язів обличчя, жестіка досліджує жестові рухи окремих частин тіла, пантоміма вивчає моторику всього тіла: позу, поставу, поклони, ходу. 2) Такесіка вивчає дотику в ситуації спілкування: рукостискання, поцілунки, відштовхування і тд. 3) Проксеміка досліджує розташування людей в просторі при спілкуванні. Слід розрізняти 6 позицій або способів взаємин, які представлені на малюнку 1.1. Зовнішній коло показує кінцевий стан. Зверху-вниз:домінування-підпорядкованість, разом-проти: спільні дії -опір. Малюнок 1.1 - Силове поле для обміну інформацією 1) Передача: пропозиція, повідомлення, надання та розпорядження. Той, у кого що-небудь є, ділиться наявною інформацією з іншими. 2) Прийняття: одержання, прийом. При прояві ініціативи для отримання інформації-запит, запозичення. 3) Приховування: утримання інформації, не надання її для користування іншими. 4) Пасивність: вичікування, незацікавленість, ні так ні ні, пропуск інформації повз вуха. 5) Агресивність: конфронтація, вказівка на слабкості і помилки, критика, перевірка, звинувачення, засудження. 6) Відхилення: розмежування сфер, виправдання, протест, незгоду і т.д. Кожна з цих позицій може носити як негативний характер (яквидно з зовнішнього кола), так і знаходити конструктивне застосування. У процесі обміну інформацією і при міжособистісної комунікації, і привертикальних і горизонтальних формальних комунікаціях можливі різніспособи взаємин (див. малюнок 1.1): 1) передача, надання інформації; 2) прийняття інформації, або попередній запит необхідноїінформації; 3) приховування, утримання інформації; 4) пропуск інформації, пасивність, незацікавленість; 5) агресивність звинувачення, критика, перевірка інформації; 6) відхилення інформації, відмова від користування, виправдання. Взаємовідносини 3 - 6 чинять негативний, навіть руйнівнийвплив на комунікативний процес. Для здійснення «передання -прийняття »інформації потрібно певні комунікативні уміння  [4.-С.323-334]. Документальний канал комунікації. Як відомо, до складузагальнокультурного (літературної) мови входять 5 основних стилів: науковий,офіційно-діловий, публіцистичний, художній (книжковий стилі) ірозмовний [4 .- С.108]. Специфіка ділового спілкування в його найбільш виразною форміпроявляється в письмовому тексті, документі. Творець документа постає вцьому випадку як виконавець певної соціальної ролі: президентакомпанії і водія, менеджера і охоронця і т.д. Сама посадупередбачає набір повноважень і обов'язків, що вимагає вмінняскласти певне коло документів, припускає професійневолодіння різними жанрами службового спілкування. Письмові жанри, особливо орієнтовані на юридичнуправомочність, свідомо позбавляються емоційного і всякого іншогоособистісного начала. Зате об'ємні документи за задумом та виконаннямпідпорядковані вимогам об'єктивності, логічності, ясності, смисловийвичерпаність, композиційної впорядкованості та інших якостей усталеноюписемної традиції. Мовленнєва воля укладача документа спрямована нетільки на реалізацію загальної установки (довести, заявити, доповісти і т.п.),але і на втілення стандарту. При цьому потрібні тверді навички володінняписьмовими жанрами.