
- •. Теорія електрозв`язку
- •Кодування. Декодування. Класифікація кодів.
- •1.2.1Двійкова система кодування
- •1.2.2.Декодування.
- •1.2.3.Дискретизація і кодування неперервних сигналів.
- •1. 3. Завади та перекручення.
- •Сигнали електрозв’язку. Класи сигналів і їх математичний опис. Неперервні, дискретні і цифрові сигнали.
- •2. 1. Сигнал зв’язку і його математична модель.
- •2.1.1.Класи сигналів.
- •2.1.2.Складні сигнали.
- •2.1.3.Неперервні, дискретні та цифрові сигнали.
- •2.1.4.Дискретні.
- •Спектральна діаграма і спектр періодичного сигналу.
- •Інтегральні перетворення Фур'є. Властивості комплексної спектральної густини. Фізична суть спектральної густини амплітуд.
- •2.3.1.Фізична суть спектральної густини амплітуд.
- •Фізична суть теореми Котельникова. Практичне використання теореми Котельникова.
- •Флуктуаційний шум.
- •Імпульсна модуляція. Означення. Подвійна модуляція.
- •4.2.3.Сигнали при імпульсній модуляції.
- •Амплітудна модуляція гармонічного переносника. Визначення. Коефіцієнт модуляції.
- •7.2Оптимальне приймання сигналів
- •7.2.1.Критерій оптимальності
- •7.3Оптимальний прийом дискретних сигналів
- •7.4.Імовірність помилки при когерентному прийомі сигналів
7.3Оптимальний прийом дискретних сигналів
Виведемо
співвідношення по якому радіоприймач
правдоподібно вибере сигнал
Джерело дискретних повідомлень характеризується сукупністю можливих повідомлень U1, U2, … , Un та відповідних ймовірностей їх появи
р(U1), р (U2) ,…, р (Un).
В передаючому пристрої каналу γ повідомлень ставиться у відповідність сигнал S1… Sn , при чому ймовірність їх появи
р (S1) р (U1), і т.д. р (Un) р (Sn).
В процесі
передачі на сигнал накладається завада
. Нехай дана завада має рівномірний
спектр потужності
.
Тоді , для адитивної завади маємо
х(t) = Si(t) + W(t) i = 1… n .
Так як сигнали дискретні , то вони скінченні по часу , тобто тривають на інтервалі 0 < t < T, а раз так , то їх можна розкласти в ряди
S
i(t)
=
, де
—
артарирмований
базис функцій
Аналогічно
W(t) =
(1)
х(t)
=
Причому хl = Sil + Wl , де
Sil
=
dt
Wl
=
dt
Оскільки завада має нормальний розподіл з нульовим середнім значенням та дисперсією
то
її функція розподілу
(2)
Зрозуміло, що хl ,буде мати такий же розподіл з такою ж дисперсією, але середнім значенням рівним Sil , тобто
Так як
окремі значення завади
не залежать один від одного (поза рамками
взаємної часової кореляції) , то умовний
розподіл
представиться добутком однорідних розподілів:
Аналогічно можна записати умовний розподіл ймовірності , отримати сигнал х при відправленому сигналі Sj (помилкове рішення)
Тоді умова оптимального прийому Котельникова
=
>
Якщо про логарифмувати останнє співвідношення отримаємо
*
—

Ясно що
х(t) –
Si(t)
=
Тоді після піднесення в квадрат і інтегрування, з врахуванням ортонормованості функцій отримаємо
dt
=
тоді (*) буде мати вигляд
-
,
i
j
Дана нерівність може використовуватись для визначення правильного приймання сигналу Si(t). Якщо ймовірності усіх сигналів алфавіту “n” рівномірні, тобто
р (S1)
= р(S2)
= …= р(Sn)
=
то критерій Котельникова набуде виду
*
*

εi2 εj2
Звідси висновок, що при правильному прийомі сигналу оптимальний приймач видасть повідомлення , яке відповідає переданому сигналу, який має менше середньоквадратичне відхилення від прийнятого сигналу.
Нерівність (*) (*) можна переписати по іншому. Якщо підняти в квадрат і розбити на суму інтегралів , то для рівних по енергії сигналів , коли
dt
dt
Es
,
матимемо
(!)
Тобто умова оптимального прийому буде наступною :
Якщо енергії усіх сигналів однакові, та ймовірності появи їх теж однакові, то оптимальний приймач відтворить повідомлення , яке відповідає тому переданому сигналу , взаємна кореляція якого з прийнятим сигналом максимальна.
Для двійкової системи (наявності двох сигналів) критерію Котельникова можна дати досить просту геометричну інтерпретацію.
Нехай передається повідомлення U1 i U2 , і сформовані сигнали S1(t) та S2(t) . В “n” мірному просторі їм відповідають два вектори
Я
сно
, що прийнятому сигналу x
при відправленому S1
та заваді W1.
Простір можливих значень сигналу можна
розбити на дві області так, щоб попадання
в ліву область відтворювався сигнал S1
а вправу S2.
Ясно, що коли „x”
при сигналі S1
попадає в область сигналу S2
то відбувається помилка. Імовірність
помилки залежить від конфігурації зон
сигналів.
В
оптимальному приймачі Котельникова
простір сигналів розбивається
так
, щоб повна ймовірність помилок була
найменша
. При рівноймовірних сигналах і завади
з рівномірним розподілом спектру
потужності
.
Оптимальним розбиттям буде таке, коли відтворюється та точка, той сигнал, до якого ближче знаходиться кінець вектора х.
Ясно , що в двомірному випадку це буде півплощина , яка в гіперпросторі перпендикулярна до вектора різниці S1 – S2 та йому перпендикулярна лінія (ОО’).
Якщо,
наприклад, передавався сигнал S,
а при заваді W
прийняли сигнал x
ближчий до
то
буде помилка коли
тобто
|| x-S2 || 2 < || х-S1 || 2 або ж в евклідовій матриці:
,
що співпадає з умовою невірного прийому .
Структурна схема оптимального прийому :
Ц
е
є схема оптимального приймача Котельникова.
Якщо розкрити дужки то
,
при цьому його структурна схема
Як бачимо , вирішуючий пристрій t пороговий. Це схема простіша, але необхідно безперервно аналізувати сигнал по рівням.