
- •Основнi напрями економічної полiтики держави.
- •11. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •12. Господарсько-правові норми: поняття та види
- •13. Система господарського законодавства
- •14. Суб'єкти господарювання
- •27. Правове становище господарських міністерств (відомств)
- •51. Ст. Ст. 133-137 гк. Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання
- •54. Право комунальної власності на засоби виробництва та правові форми його реалізації
- •55. Право колективної власності та форми його реалізації
- •56. Право приватної власності на засоби виробництва
- •57. Правові засади приватизації державного та комунального майна
- •63. Стаття 15. Способи приватизації
- •67. Доктринальна класифікація
- •74. Форми господарсько-правової відповідальності
- •75. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності
- •82. Поняття банкрутства
- •83, 84, 85. Сторони у справі про банкрутство
- •86. Підстави порушення провадження по справі про банкрутство
- •87. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство
- •88. Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження його майном.
- •89. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •90. Стаття 38. Наслідки визнання боржника банкрутом
- •91. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство
- •92. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство
- •93. Стаття 83. Припинення провадження у справі про банкрутство
- •94. Правове становище Антимонопольного комітету
- •96. Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
- •97. Стаття 18. Обмежувальна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань
- •98. Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
- •99. Стаття 15. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів
88. Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження його майном.
Розпорядження майном боржника - обов'язкова судова процедура у будь-якій справі про банкрутство. Вона є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Здійснення її покладається на розпорядника майном боржника - призначеної суддею після порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи (це може бути і суб'єкт підприємницької діяльності), яка отримала в установленому порядку ліцензію арбітражного керуючого і не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів.
До функцій розпорядника майном боржника належать:
- вжиття заходів щодо захисту майна боржника;
- аналіз фінансового становища боржника та розробка рекомендацій, спрямованих на його фінансове оздоровлення;
- розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та повідомлення заявників про результати розгляду;
- ведення реєстру визнаних боржником вимог кредиторів за вказаними вище заявами;
- скликання зборів кредиторів та участь в них з правом дорадчого голосу;
- виконання інших функцій, передбачених Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Після призначення розпорядника майна повноваження органів управління боржника обмежуються шляхом встановлення заборони приймати рішення про:
- реорганізацію та ліквідацію боржника;
- створення боржником юридичних осіб або про його участь в інших юридичних особах;
- створення боржником філій та представництв;
- виплату дивідендів;
- проведення боржником емісії цінних паперів;
- вихід із складу учасників боржника юридичної особи;
- придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
За згодою розпорядника майна органи управління боржника:
- приймають рішення про участь боржника в господарських об'єднаннях;
- укладають угоди щодо: нерухомого майна боржника; одержання та видачі позик (кредитів); поручительства та видачі гарантій; уступки вимоги; переведення боргу; передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Розпорядник майна призначається на строк до шести місяців, який може бути продовжений чи скорочений судом за клопотанням самого розпорядника, комітету кредиторів чи власника майна боржника.
При проведенні даної процедури боржник може одночасно задовольнити вимоги усіх кредиторів відповідно до реєстру повністю або частково в однаковому для всіх пропорційному відношенні до вимог кожного кредитора (за згодою комітету кредиторів та розпорядника майна). Проведення таких розрахунків свідчить про відновлення платоспроможності боржника і господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство. У всіх інших випадках процедура розпорядження майном боржника завершується однією з подальших судових процедур банкрутства, кожна з яких не є обов'язковою сама по собі, однак принаймні одна з них має бути застосована.