86. Підстави порушення провадження по справі про банкрутство

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор — неспроможність виконати гро­шові зобов'язання. Справу про банкрутство порушує господарсь­кий суд, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення терміну, якщо інше не передбачено законом.

Грошове зобов'язання — зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари (виконані роботи, надані послуги), сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день по­дання в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду — «Заява про порушення справи про банкрутство». З такою заявою до госпо­дарського суду може звернутися:

будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об'єднати свої ви­моги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підпису­ється всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги;

боржник із власної ініціативи (за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат).

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний тер­мін до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо:

а) задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до

неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в пов­

ному обсязі перед іншими кредиторами;

б) орган боржника, уповноважений відповідно до установчих до­

кументів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію борж­

ника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із за­

явою боржника про порушення справи про банкрутство;

в) при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства

встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

г) в інших випадках, передбачених законом.

Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди. У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури: розпорядження майном боржника, санація, ліквідація, мирова угода.

87. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство

До боржника в процесі провадження у справі про банкрутство застосовуються такі судові процедури:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація (відновлення платоспроможності боржника);

- ліквідаційна процедура.

З метою попередження справи про банкрутство ГК України (ст. 211) та Закон (ст. 3) передбачають заходи запобігання банкрутству суб'єктів господарювання, обов'язок вжиття яких покладається на засновників та учасників суб'єктів господарювання, власників майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. До таких заходів належать:

- подання боржникові фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами;

- взяття на себе зобов'язань перед особами, що надали фінансову допомогу боржникові;

- досудова санація державних підприємств, що провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування (обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України) і регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 515 “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств”.

Однак ці досудові процедури не завжди є ефективними: платоспроможність боржника відновити не вдається і кредитори (в окремих випадках - сам боржник) ініціюють порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим Закон містить положення про застосування до боржника судових процедур, спрямованих на зменшення його заборгованості в результаті ефективного управління його майном чи навіть на відновлення платоспроможності боржника та врегулювання конфлікту між ним і кредиторами. Відповідно до ст. 212 ГК та ст. 4 Закону такими процедурами є: розпорядження майном боржника, санація, мирова угода. Лише у разі неефективності цих процедур та/або неможливості застосування деяких з них (санації, мирової угоди) господарський суд застосовує ліквідаційну процедуру.