15. Групи слів у лексиці.

Синоніми — це слова, що мають різне звучання, але однакові чи близькі за своїм лексичним значенням (пахучий — запашний — ароматний — духмяний). Значеннєва подібність синонімів може бути більш чи менш повною.

2) Антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням (далекий — близький). До них належать переважно слова однієї частини мови. Вони об’єднуються в антонімічні пари і властиві словам, які називають ознаку, якість, оцінку предмета. Багатозначне слово може мати окрему антонімічну пару до кожного свого значення (сухий — мокрий (рушник), сухий — мякий (хліб)).

3) Омоніми — це слова, однакові за звучанням і написанням, але зовсім різні за лексичним значенням (пара — фізичний стан води і пара — два). Вони виникають у мові внаслідок випадкового збігу різних слів чи форм слів.

У мові розрізняють омоніми повні та неповні. Повні омоніми мають однакове звучання і написання в усіх граматичних формах (ліра (музичний інструмент) і ліра (грошова одиниця)).Неповними називаються омоніми, які збігаються за звучанням і написанням не в усіх формах. До неповних належать омоформи, омографи, омофони.

Омоформи — це слова, що однаково звучать тільки в певній граматичній формі (три —числівник і три — дієслово наказового способу).

Омофони — це слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному (мене — займенник імине — дієслово).

Омографи — це слова, що пишуться однаково, але відрізняються наголосом (мука — мука)

слова індоєвропейського походження

Слова спільнослов’янського походження

Власне українська лексика

Власне українська лексика має:

• звукосполучення оро, оло, ере, еле: голова, берег, золото, город;

• початкове звукосполучення йе: єдин (один), єлень (олень), єлей (олія);

• іменникові суфікси -тель, -ство: учитель, мислитель, братство;

• префікси воз-, со-, пред-: воздвигнути, возлюбити, воздати, премудрий, преподобний;

• суфікси -ущ, -ащ, -ящ: трудящий, грядущий.

16. Професійна лексикологія: термінологія, професіоналізми.

Професійна лексика та терміни в ділових паперах. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами. Професійні слова — це назви понять певної галузі виробництва, роду занять тощо (вікно редактора, вінчестер, командний рядок — зі сфери комп'ютерної техніки; зняти касу, вивести баланс - зі сфери банківсько-фінансової діяльності). За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів Професіоналізми утворюються різними шляхами. По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціальному значенні. По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мех-мат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет). По-третє, через зміни в наголошенні слів: атомний, компас, рапорт. По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад: дно - нижня частина виробу, машина - комп'ютер. По-п'яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі. Професійні слова можуть виникати шляхом додавання префіксів і суфіксів. Найчастіше Професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки. Мета професіоналізмів - спростити спілкування. Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це терміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення. До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка); 2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор — боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка — позичковий;). Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа), різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. Щодо використання термінів у документах - слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.