1. ОСНОВНІ СТАНДАРТНІ ТИПИ МОВ С ТА С++.

В С (С++) будь-яка змінна програми має бути описана раніше ніж бути використаною. Як правило (але не обов’язково), описи (або декларації) всіх змінних поміщають на початку функції.

Декларація має вид: <тип> <список змінних>; або <тип> < змінна> = < початкове значення>;

Присвоїти подібним чином початкове значення можна лише змінній стандартного типу. Присвоєння відбувається на етапі компіляції програми. Основні стандартні типи містяться в таблиці:

Тип	Кількість байтів	Діапазон значень
int (цілий)	2	-32767..32768
unsigned (цілий без знаку)	2	0..65535
short (короткий цілий)	2	Аналогічний типу int
long (довгий цілий)	4	..
float (дійсний)	4	..
double (довгий дійсний)	8	..
char (символьний)	1	-127..128
unsigned char (без знаку)	1	0..255

Зауваження. 1. Таким чином символьний тип є підмножиною цілого типу. Значенням змінної символьного типу є її код в кодовій таблиці символів.

2. При визначенні констант до ідентифікатора будь-якої з них можна приписати літери u (unsigned) або l (long).

Приклади декларацій змінних:

int i = 0, size_of_array = 10;

float x, y, z;

char ch = ‘A’;

unsigned score = 0;

unsigned long lnum = 0L;

2. Види констант та константні вирази.

Константи в мовах С та С++ бувають чотирьох типів.

1. Цілі константи задаються в десятковій, вісімковій або шістнадцятковій системах числення:

А) десяткові константи складаються із десяткових цифр від 0 до 9, причому перша не може бути нулем, наприклад: 100, 1024, -1, 0;

Б) вісімкові константи завжди починаються з 0 і включають цифри від 0 до 7, наприклад: 017, 0124;

В) шістнадцяткові константи починаються з 0, за яким має знаходитись символ Х або х, а потім одна або більше шістнадцяткових цифр (тобто цифри від 0 до 9 та латинські літери від A до F або від a до f), наприклад: 0X17, 0XA1; 0x12b.

2. Дійсні константи мають десяткову крапку або експоненційну частину, або те і інше, наприклад: 1.2, 1е-10, -1.5е+05.

3. Символьна (інколи літерна) константи – це один символ, узятий в одинарні лапки, наприклад ‘a’ або ‘0’. Така константа має ціле значення, яке збігається з кодом даного символу в таблиці ASCII. Деякі символьні константи використовуються як керуючі символи для позначення, наприклад, нового рядка – ‘\n’ або табуляції – ‘\t’. Ці керуючі символи ще називаються esc-послідовностями і зображуються двома літерами, перша з яких обернена похила риска (слеш). Будь-який символ кодової таблиці можна в свою чергу задати у вигляді esc-послідовності з вісімковим або шістнадцятковим кодом, наприклад, ‘\0’ – це символ з нульовим кодом (так звана null-літера), а не цифра 0; ‘\013’ – це те саме, що ‘\v’ – символ вертикальної табуляції. Символи слеш, одинарні та подвійні лапки із зрозумілих міркувань теж зображуються у вигляді esc-послідовностей :‘\\’ – слеш; ’\’’ – одинарні лапки; ‘\”’ – подвійні лапки.

4. Стрінгова (рядкова або текстова) константа – це нуль або більше символів, узятих в подвійні лапки, наприклад “String constant”, “” – порожній стрінг. У внутрішньому поданні стрінгова константа займає на одну одиницю пам’яті більше, ніж кількість символів в стрінгу, бо останнім символом автоматично записується null-літера \0, яка завершує будь-який стрінг. Тому зрозуміло, що ‘x’ та “x” – різні речі.

3. Вирази та операції, пріоритет операцій та порядок обчислення виразів.

Вираз – це конструкція з лексем мови. Елементи виразу називаються операндами, а дії над ними – операціями. Операції бувають унарними, якщо виконуються над одним операндом, та бінарними, якщо мають два операнди. Крім того, вони об’єднуються в наступні групи операції.

1. Арифметичні операції (+,-,*,/,%(взяття залишку від ділення- тільки для двох цілих операндів)).

2. Операції відношення (==; !=; <– ; >;<=; >=;).Всі операції відношення визначають цілий результат. Він рівний 1, якщо результатом перевірки є істина, і 0 у супротивному випадку.

3. Логічні операції.

Логічні операції виконуються над операндами цілих, дійсних, символьного типів. Операнд трактується як “хибність”, якщо він рівний 0 і як “істина” у супротивному випадку. Логічні операції позначаються символами: (&&–логічне множення або логічне “І”); (||–логічне додавання або логічне “АБО”); (! –логічне заперечення); Приклади: x && y еквівалентно (x != 0) && (y != 0); !(x || y) еквівалентно (x = 0) && (y = 0);

!x еквівалентно (x == 0);