3. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

4. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці в Україні.

Перелік законодавчо-нормативних документів з охорони праці в Україні:

1. Конституція – стаття 43,45,46.

2. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р.

3. Інші закони з питань охорони праці в Україні (КЗпП, ЗУ «Про соціальний захист», ЗУ «Про пожежну безпеку»)

4. Міжгалузеві і галузеві нормативні акти: ДНАОП – державний нормативний акт з охорони праці)

5. Міждержавні стандарти і державні стандарти

6. Правила, положення, інструкції, інструктажі, графіки, плани, вказівки керівництва, вимоги, рекомендації, технічні умови безпеки, вимоги при роботі)

Конституція України:

• ст.43 «Кожен має право на труд»

• Ст.45 «Кожен має право на відпочинок»

• Ст.46 «Соціальний захист»

Закон України «Про охорону праці»:

Серед колишніх республік Радянського Союзу Україна прийняла закон про охорону праці одна з найперших.

У Радянському Союзі питання охорони праці було покладено на громадську організацію – профспілка. В Україні з прийняттям закону у 1992 році питання з нагляду за охороною праці покладені на державу.

Основні положення ЗУ «Про охорону праці»:

1. Високий рівень прав і гарантій працівника.

Вперше в історії України працівникам було надано право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя та навколишнього середовища (ст. 6 )

2. Передбачається нова система фінансування охорони праці.

Передбачається формування системи страхування від нещасних випадків.

3. Ротободавець несе безпосередньо відповідальнісь за порушення вимог їх праці (ст. 13)

Державні органи з управління о охорони праці в Україні:

• КМУ

• Держ. комітет України з нагляду за охороною праці.

• Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади.

• Місцеві державні адміністрації

• Місцеві ради народних депутатів.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров’я й працездатності людини в процесі праці.

Повноваження та компетенція органів держ. управління з охорони праці в Україні:

1. Компетенція КМУ в галузі охр праці:

• Забезпечує реалізацію державної політики в галузі охр праці;

• Саме КМУ визначає ф-ії міністерств та інших органів держ виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

2. Державний комітет:

Держ комітет України з нагляду за охр праці:

• Комплексне управління охр праці на державному рівні

• Реалізація держ політики у сфері охр праці та виробничої безпеки, також держ нагляд за додержанням вимог відповідно до законодавчо-нормативної документації. Нагляд щодо безпеки гігієни та виробничого середовища.

• Коордитація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру.

Проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових та реконструйованих підприємств обєктів і засобів виробництва.