61. Порушення прав власників патенту. Контрафакція, види контрафактних дій. Способи захисту прав патентовласників.

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» порушенням прав патентовласника визнається будь-яке посягання на його права. Ці права можуть бути порушені під час укладання, виконання укладених патентовласниками ліцензійних та ін договорів. Посягання на права можуть бути і поза договором.

Контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності

Найпоширенішими видами контрафактної продукції є: Продаж товарів з використанням позначень, тотожних чи схожих до ступеня змішування з відомими торговельними марками інших товаровиробників; Підробка зовнішнього вигляду промислових виробів, порушення прав особи на промисловий зразок; Незаконне виробництво та використання творів літератури, науки, мистецтва, комп’ютерних програм та аудіовізуальної продукції.

Контрафактною являється також продукція, виготовлена з неправомірним використанням технології, що охороняється як винахід чи корисна модель.

Основними заходами у боротьбі з виготовленням та продажем контрафактної продукції є: звернення до органів Антимонопольного комітету України, до органів МВС , включення об’єктів ІВ до відповідного Державного митного реєстру, звернення до Державної служби ІВ; звернення до суду тощо.

Способи захисту – це комплекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють порушники чи примусово – уповноважені державні органи та які спрямовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб’єктивних прав авторів.

Виділяють такі способи захисту, як цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно правовий захист.

Спори, пов’язані з порушенням прав патентовласників вирішуються судом в порядку, встановленому зак-вом. Зокрема, це спори про: - авторство на винахід (корисну модель), - встановлення факту використання винаходу (корисної моделі), - встановлення власника патенту, - визнання патенту недійсним, - порушення майнових прав патентовласників, - укладання ти виконання ліцензійних договорів, - право попереднього користування, - компенсації, тощо.

62. Поняття контрафактної продукції в галузі промислової власності. Порядок її встановлення.

Контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності

Найпоширенішими видами контрафактної продукції є: Продаж товарів з використанням позначень, тотожних чи схожих до ступеня змішування з відомими торговельними марками інших товаровиробників; Підробка зовнішнього вигляду промислових виробів, порушення прав особи на промисловий зразок; Незаконне виробництво та використання творів літератури, науки, мистецтва, комп’ютерних програм та аудіовізуальної продукції.

Контрафактною являється також продукція, виготовлена з неправомірним використанням технології, що охороняється як винахід чи корисна модель. Тобто, це така продукція, яка копіює формулу (для винаходу, корисної моделі), сукупність ознак (для промислового зразка) або позначення та перелік товарів та послуг (для ТМ), що були зареєстровані.

Основними заходами у боротьбі з виготовленням та продажем контрафактної продукції є: 1) Звернення до органів Антимонопольного комітету України з заявою про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та подальше супроводження процедури розгляду справи про порушення добросовісної конкуренції та накладення штрафів на правопорушника; 2) Звернення до органів МВС з метою проведення контрольних закупок контрафактних виробів та/або з заявою про порушення справи за фактом вчинення злочинів у сфері ІВ за ст. 176, 177 та 229 КК України; 3) Включення об’єктів ІВ до відповідного Державного митного реєстру з метою протидії пропуску через митний кордон України продукції, виробництво якої було здійснено з порушення прав інтелектуальної власності; 4) Звернення до Державної служби ІВ України; 5) Звернення до суду з заявою про вжиття запобіжних заходів щодо накладення арешту на контрафактні вироби з подальшим зверненням з позовною заявою про припинення порушення прав інтелектуальної власності та притягнення винних до цивільно-правової відповідальності; 6) Звернення до суду з заявою про припинення поширення контрафактної продукції, позначеної незареєстрованим або неправомірно зареєстрованим позначенням, схожим з торговельною маркою іншого товаровиробника. 7) Проведення моніторингу порушень прав ІВ з метою виявлення осіб правопорушників та суб’єктів, діяльність яких потенційно може призвести до порушення прав інтелектуальної власності. Фіксація фактів порушення прав інтелектуальної власності з наступним зверненням до суду чи до органів внутрішніх справ.

У справах про контрафакцію, тобто порушення прав на патент або свідоцтво, центральним є питання збирання доказів про факти такого порушення. Необхідно розуміти, що цей процес є дуже трудомісткий. Особливо важким є одержання доказів у справах про порушення прав на такий об'єкт винаходу як способу, оскільки при цьому необхідно мати доступ на підприємство порушника.

Необхідно враховувати, що кожна форма протиправного використання має свої особливості. Наприклад, сам по собі факт виготовлення контрафактного товару вже є правопорушенням і не залежить від подальшого введення товару в обіг. Однак слід пам'ятати, що таке виготовлення має носити характер промислового і провадитись з комерційною метою. У той самий час, що стосується зберігання контрафактного товару, наявність умислу на подальші дії (наприклад, пропонування до продажу, продаж) є вирішальним для кваліфікування його як правопорушення, тому, що сам факт зберігання ще не є підтвердженням намірів порушника ввести товар у господарський обіг.

Не можна притягувати до відповідальності осіб, які використовують чужий винахід у випадках, чітко обумовлених чинним законодавством (. п. 2 ст. 31 ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а саме: -у конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу; -без комерційної мети; -з науковою метою або з метою проведення експерименту; -за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо); -при разовому виготовленні ліків в аптеках за рецептом лікаря.) Аналогічні норми містять відповідні законодавчі акти стосовно інших об'єктів.

63. Цив-правовий спосіб захисту прав патентовласників. Спори, що вирішуються в судовому порядку.

Способи захисту – це комплекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють порушники чи примусово – уповноважені державні органи та які спрямовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб’єктивних прав авторів.

Виділяють такі способи захисту, як цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно правовий захист.

Спори, пов’язані з порушенням прав патентовласників вирішуються судом в порядку, встановленому зак-вом. Зокрема, це спори про: - авторство на винахід (корисну модель), - встановлення факту використання винаходу (корисної моделі), - встановлення власника патенту, - визнання патенту недійсним, - порушення майнових прав патентовласників, - укладання ти виконання ліцензійних договорів, - право попереднього користування, - компенсації, тощо.

Основним способом захисту прав патентовласників є цивільно-правовий спосіб.

Цивільно-правові способи захисту – це передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів авторів об’єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.

У разі порушення прав власник прав має право вимагати: - Припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення права, - Відновлення становища, яке існувало до порушення права, - Стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи, - Відшкодування моральної шкоди.

Вибір конкретного способу захисту здійснюється потерпілим, хоча, як правило, він залежить від виду самого правопорушення.