24.Таблично-автоматизована форма

У таблично-автоматизованій формі використовується самостійний підрозділ — обчислювальна машина з використанням периферійної техніки в умовах функціонування . До основних ознак таблично-автоматизованої форми обліку відносять: всіляке використання технічних засобів для організації комплексної автоматизованої системи обробки облікової інформації; широке застосування універсальної документації і машиночитаних носіїв інформації; застосування системи кодів облікової інформації, що дасть змогу отримати на ЕОМ всі необхідні бухгалтерські реєстри; На машинних носіях ЕОМ створюється нормативно-довідкова інформація, призначена для багаторазового використання створенням баз даних, а також зберігається поточна, нормативно-довідкова і вихідна інформація.

Одним з найважливіших принципів таблично-автоматизованої форми обліку є використання запитного режиму з метою одержання відомостей за відповідних позицій бухгалтерського обліку. Для цієї мети бухгалтер заповнює стандартний документ, де вказується вид запиту. Основними перевагами таблично-автоматизованої форми є: використання периферійної техніки на місці виникнення інформації; застосування змінної і постійної інформації; автоматизація ведення і видачі відомостей; автоматизація контролю і розрахунку інформації; До основних недоліків цієї форми обліку відносять: відірваність обчислювальної техніки і обчислювальних ресурсів від бухгалтерського апарату; складність оперативної взаємодії всіх служб з прийняття управлінських рішень; висока вартість обчислювального носія і значні витрати з його ведення.

25. Охарактеризуйте операційні рахунки, розкрийте їх зміст і схему записів господарських операцій на цих рахунках

Операційні рахунки призначені для обліку витрат доходів і результатів діяльності п-ва. На операційному рахунку відображають рух не одного а всіх ресурсів, що беруть участь у здійсненні того чи іншого господарського процесу. За призначенням і структурою поділяються на:

1. Забірно - розподільчі рахунки - призначені для обліку накладних витрат пов'язаних з організацією обслуговуванням виробництва. Використання цього рахунку зумовлена тим що неможливо зразу віднести затрати на той чи інший об'єкт. Тому ці затрати збирають на дебеті збірно-розподільчого рахунку, а в кінці місяця списують на кредит рах. 23 «Виробництво» і розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно.

2. Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами з метою рівномірного включення у затрати в-ва. Використання цих рахунків дає змогу визначити витрати і доходи саме того періоду якого вони стосуються. Вони можуть бути активними «Витрати майбутніх періодів» і пасивними «Доходи майбутніх періодів».

3. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат пов'язаних з виробничим процесом і визначення фактичної собівартості виготовлено продукції. На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати пов'язані з виробництвом продукції, а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із в-в продукції.

4. Номінальні рахунки призначені для узагальнення інформації про витрати і доходи від операційної діяльності, інвестиційної і фінансової діяльності п-ва наприкінці звітного періоду закриваються списанням оборотів на фінансові результати.

5. Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів і виявлення результатів по них.