Змінена матриця парних порівнянь

	А 1	А 2	А 3	А 4
А 1	1	а 12	а 13	а 14
А 2	1 / а 12	1	а 23	а 24
А 3	1 / а 13	1 / а 23	1	а 25
А 4	1 / а 14	1 / а 24	1 / а 34	1

Експертна оцінка порівняльної важливості об'єктів може здійснюватися в двох ситуаціях. Перша ситуація має місце, якщо властивості порівнюваних об'єктів має одну природу і однакові одиниці виміру. Тоді якщо міра властивостей А _i дорівнює , а міра об'єкта А _j дорівнює , то міра переваги об'єкта А _i в порівнянні з об'єктом А _j дорівнює

Матриця переваг сформована для такої ситуації є узгодженою. У загальному випадку над узгодженістю мається на увазі те, що при наявності основного масиву необроблених даних, всі інші дані можуть бути логічно отримані з них. Якщо порівнюється n об'єктів, то достатньо (n-1) судження, в яких порівнювані об'єкти представлені, принаймні, один раз. Нехай A₁ – оптимальний портфель Марковіца заданої ефективності та мінімального ризику;

A₂ – оптимальний портфель Марковіца максимальної ефективності і заданого ризику;

A₃ – оптимальний портфель Тобіна заданої ефективності та мінімального ризику;

A₄ – оптимальний портфель Тобіна максимальної ефективності і заданого ризику;

A₅ – оптимальний портфель Марковіца заданої ефективності та мінімального ризику з урахуванням фінансового ринку.

Порівнянні портфелів цінних паперів можуть бути оцінені тільки за шкалою Сааті.

Аналіз результатів експертних оцінок полягає в математичній обробці матриці суджень з метою отримання вектора пріоритетів порівнюваних об'єктів. З математичної точки зору завдання зводиться до обчислення компоненти головного власного вектора, який після нормалізації стає вектором пріоритетів (табл. 3.14):

Таблиця 3.14

Розрахунок головного вектора пріоритетів

	A 1	A 2	...	A n	Головний власний вектор	Вектор пріоритетів
А 1	a 11	a 12	...	a 1n	V 1	P 1
...	...	...	...	...	...	...
А n	a n1	a n2	...	a nn	V n	P n

Компонента головного власного вектора обчислюється як середнє геометричне значення в рядку матриці:

Компонента вектора пріоритетів обчислюється як нормоване значення головного власного вектора:

(3.18)

Складемо матрицю суджень для шести портфелів цінних паперів з метою отримання вектора пріоритетів порівнюваних об'єктів (табл. 3.15):

Таблиця 3.15

Матриця парних порівнянь шести портфелів цінних паперів:

	A1	A2	A3	A4	A5	A6	Головний власний вектор, Vi	Вектор пріоритетів, Pi
A1	1	1/ 3	1/ 2	1/ 5	1/ 4	1/ 5	0,33	0,04
A2	3	1	3	1/ 2	1/ 4	1/ 6	0,76	0,08
A3	2	1/ 3	1	1/ 3	1/ 2	1/ 7	0,5	0,06
A4	5	2	3	1	1/ 3	1/ 6	1,09	0,12
A5	4	4	2	3	1	1/ 7	1,55	0,17
A6	7	6	7	6	7	1	4,81	0,53

Якщо ж банк, перш за все, зацікавлений в прибутковості акцій або облігацій, тобто в отриманні максимально можливих дивідендів, то йому доведеться пожертвувати безпекою, оскільки вважається, що найбільш прибутковими є цінні папери акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом. Разом з тим, це не означає, що чим менш надійні цінні папери, тим вони прибутковіше, оскільки прибутковість залежить від різних факторів. Оптимальне поєднання безпеки і прибутковості здійснюється шляхом ретельної і періодичної перевірки та підбору цінних паперів.

При аналізі фондового ринку були обрані акції п'яти підприємств енергетичного комплексу (ТОВ “Центренерго”, TOB “Дніпроенерго”, TOB “Турбоатом”). Для отримання найбільшого ефекту від капіталовкладень перед інвестиційним відділом “ПриватБанку” було поставлено завдання про вибір оптимального портфеля цінних паперів з акцій вищезгаданих підприємств.

У процесі досліджень були розглянуті шість видів інвестиційних портфелів. Необхідно вибрати такий оптимальний портфель цінних паперів, який задовольняв би двома показниками:

- ефективність портфеля не менше 8%; - ризик портфеля не більше 0,71%.

Аналіз отриманих даних показав, що портфель цінних паперів максимальної ефективності при заданому ризику з урахуванням фінансового ринку домінує над іншими, отже необхідно купувати 29% акцій “Центренерго” і 71% акцій компанії “Укрнафта”.

3.3. Обгрунтування пропозиції щодо управління портфелем цінних паперів ПАТ Кб “ПриватБанк”

Управління портфелем цінних паперів – це певний перерозподіл інвестицій між набором фінансових активів. Оптимальним є таке управління, при якому перерозподіл активів максимізує можливу прибутковість при збереженні або збільшенні рівня очікуваної прибутковості. Управління портфелем являє собою прийняття рішень по управлінню дворівневою ієрархічною структурою. Перший рівень управління – розподіл і перерозподіл інвестицій між фінансовими інструментами, а другий – управління активами всередині конкретного фінансового інструмента.

В даному підрозділі роботи ми спробуємо на підставі проведеного аналізу роботи банку з цінними паперами а також враховуючи сучасні тенденції розвитку фондового ринку України, запропонувати певні пропозиції щодо вдосконалення управління портфелем цінних паперів.

На наш погляд, існує два можливих напрямки подібної оптимізації:

По-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування.

По-друге, на наш погляд банку буде доцільним збільшити в портфелі цінних паперів частку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) а також збільшити присутність в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави.

Необхідність диверсифікувати портфель корпоративних цінних паперів в КБ “Приватбанк” викликана декількома факторами: по-перше, цінні папери багатьох підприємств традиційних галузей промисловості (так звані “блакитні фішки”) зараз поступово втрачають ліквідність і по ним спостерігається падіння курсових вартостей; по-друге – дивідендні виплати по акціям цих компаній не забезпечують достатнього рівня прибутковості; по-третє - така галузева структура портфелю Приватбанку робить його менш стійким до кон’юнктурних коливань; по-четверте – в портфелі замало цінних паперів, по яким можливо було б очікувати стрімкого зростання. Отже, ми бачимо, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій Приватбанку проблему вибору найбільш перспективних з них.

Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі банку на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній. Найбільш важливим пріоритетом при інвестуванні повинна бути саме приналежність компанії до тієї чи іншої галузі. Приватбанку необхідно орієнтуватися на окремі компанії в рамках перспективних галузей, оцінюючи їхні фінансові показники і займаючись пошуком компаній з високим потенціалом зростання доходів

При виборі галузей факторами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і прибутковість інвестицій у різні сектори економіки. З огляду на перехідний характер української економіки, оцінити ризик інвестицій в акції компаній, що відносяться до тих чи інших галузей, можна насамперед на основі тієї ролі, що відводять їм у рамках формованої урядом концепції промислової політики.

Фактором, що визначає прибутковість інвестицій, залишається також значення поточної середньо галузевої рентабельності, що складається в результаті переходу до нової моделі господарських відносин.

При виборі компаній факторами, що визначають прибутковість інвестицій, є рентабельність виробництва і перспективи росту обсягів продажів. Високорентабельний бізнес забезпечує найменший період окупності і створює передумови для якнайшвидшої реінвестиції прибутків у подальший розвиток виробництва.

Факторами, що визначають ризик інвестицій в акції компанії, є: рівень менеджменту (він відіграє ключову роль в успіху чи невдачі будь-якої компанії); якість активів; положення на ринку (ризик інвестицій у дрібні компанії вище); наявність експортного потенціалу.

Однієї з основних проблем для Приватбанку є той факт, що докладна інформація про діяльність компаній є малодоступною, тому банк іноді змушений обґрунтовувати свої інвестиційні рішення й оцінювати ризик інвестицій частково непрямим чином, ґрунтуючись на даних щодо перспектив росту вартості акцій даної компанії на ринку і з огляду на фактор недооцінки вартості активів.

При цьому для компаній, перспективи росту яких знаходяться на рівні, близькому до середньогалузевого, ріст у середньостроковій перспективі буде визначатися перспективами росту всього ринку в цілому. У той же час довгострокові перспективи багатьох українських компаній зараз в основному визначаються рівнем недооціненості активів і можливим потенціалом росту курсової вартості акцій до рівня, що відповідає їхній балансової вартості.

Ще одним шляхом вдосконалення політики банку по управлінню операціями з цінними паперами могло б стати збільшення в інвестиційному портфелі банк державних зобов’язань як найменш ризикових фондових інструментів, які забезпечать банку отримання гарантованої доходності та збереження фінансових ресурсів.

Тепер, коли ми якісно накреслили основні шляхи підвищення ефективності управління інвестиційним портфелем банку, проведемо оптимізацію структури інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” з використанням оптимізаційної моделі Гарі Марковіца, яка дозволяє побудувати таку структуру інвестиційного портфелю, що забезпечить максимальний рівень доходності при заданому рівні ризику. Зазначимо, що на поточний момент управління інвестиційним портфелем Приватбанку здійснюється без використання математичних моделей. Ми ж з використанням моделі Марковіца спробуємо оптимізувати поточну структуру інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк”.

В таблиці 3.16 представлена динаміка доходностей по окремих групах активів інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” за 6 місяців 2012 року.

Таблиця 3.16

Динаміка доходностей активів інвестиційного портфелю

Активи	Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
січень	23,6	36,78	17,5	15,4	18,9
лютий	18,7	30,15	22,4	17,6	16,8
березень	21,5	28,7	19,8	18,4	15,4
квітень	22,4	37,8	18,85	16,8	16,2
травень	25,7	36,8	20,54	15,7	17,5
червень	19,65	34,56	21,4	17,4	14,8
Очікувана доходність	21,93	34,13	20,08	16,88	16,6
Частка в портфелі, %	12,4	5,7	31,7	33,4	16,8

Поточна структура інвестиційного портфелю КБ забезпечує банку доходність портфелю на рівні 19,46%, при цьому портфельний ризик становить 13,5%. Спробуємо тепер з використанням моделі Марковіца оптимізувати структуру інвестиційного портфелю і отримати такий портфель, який забезпечував би більшу доходність і мав би при цьому менший ризик.

У загальному вигляді математична постановка задачі оптимізації структури інвестиційного портфелю таким чином:

Доходність:

,

Ризик

де - частка капіталу, вкладеного в -у групу активів, - очікувана доходність -ї групи активів, - коваріація між доходностями груп активів та .

Розраховані значення матриці коваріацій між доходностями груп активів представлені у таблиці 3.17.

Таблиця 3.17

Матриця коваріації доходностей груп активів

	Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
Векселя	5,506	5,071	-2,256	-1,854	1,837
Акції корпорацій	5,071	12,188	-2,878	-3,044	1,996
Облігації корпорацій	-2,256	-2,878	2,597	0,884	-1,101
ОВДП	-1,854	-3,044	0,884	1,115	-1,175
Зовнішні державні зобов’язання	1,837	1,996	-1,101	-1,175	1,830

Практичне розв’язання задачі оптимізації ми будемо здійснювати в середовищі Excel з використанням вбудованого програмного пакету “ПОИСК РЕШЕНИЯ”. В таблиці 3.18 представлені розрахунки доходності інвестиційного портфелю банку та його структури в залежності від максимального рівня ризику для банку.

Таблиця 3.18

Доходність та ризик портфелю (по оптимізаційній моделі)

Ризик, %	Доходність%	Структура портфелю, %
		Векселя	Акції корпорацій	Облігації корпорацій	ОВДП	Зовнішні державні зобов’язання
0	Безризикового портфелю не існує
2	19,52	4,8%	12,5%	9,4%	53,4%	19,9%
4	19,97	5,2%	14,5%	11,4%	52,4%	16,5%
6	20,28	5,4%	15,9%	12,8%	51,7%	14,1%
8	20,53	5,6%	17,1%	13,9%	51,2%	12,1%
10	20,75	5,8%	18,1%	15,0%	50,6%	10,4%
12	20,95	6,0%	19,0%	15,8%	50,2%	8,9%
14	21,13	6,1%	19,9%	16,6%	49,8%	7,5%
16	21,3	6,3%	20,6%	17,4%	49,4%	6,2%
18	21,46	6,4%	21,4%	18,1%	49,1%	5,0%
20	21,6	6,6%	22,0%	18,8%	48,7%	3,9%

Грунтуючись на проведених розрахунках ми можемо зазначити, що поточна структура інвестиційного портфелю КБ “Приватбанк” не є оптимальною, оскільки можна побудувати його таким чином, щоб покращити поточний інвестиційний портфель банку одразу по обом показникам – і показнику ризику, і показнику доходності. Зокрема, існує портфель, який забезпечує доходність на рівні 19,52% (проти поточних 19,46%), при цьому рівень ризику цього портфелю дорівнюватиме лише 2% проти поточних 13,5%.

Зазначимо також, що досить цікавою є закономірність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів у ньому. На рисунку 3.8 графічно представлена залежність між припустимим для банку рівнем ризику та часткою окремих активів в структурі інвестиційного портфелю банку.

Рис 3.8 Залежність між ризиком та часткою окремих активів в портфелі

Проводячи аналіз наведеного графіку ми по-перше, можемо відзначити, що оптимальний портфель головним чином повинен будуватись з найменш ризикованих інструментів – ОВДП. Також можемо відзначити такий факт, що по мірі скорочення вимог до рівня ризику (тобто по мірі підвищення припустимого рівня ризику) в портфелі скорочується частка найбільш надійних інструментів – ОВДП та зовнішніх державних зобов’язань і відповідно збільшується частка менш надійних але більш доходних інструментів – акцій корпорацій та облігацій корпорацій.

Роблячи узагальнюючи висновки до усього викладеного в розділі ми можемо зазначити, що для “Приватбанку” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем: по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості (енергетичної, металургійної, нафтохімічної) і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування; по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави. Зазначимо також, що зараз виникла об’єктивна необхідність у включенні до портфелю акцій нових підприємств, що ставить перед управлінням фінансових інвестицій “Приватбанку” проблему вибору найбільш перспективних з них. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях. При цьому доцільним було б утримання в портфелі “Приватбанку” на рівні близько 10-15% акцій саме розвиваючихся компаній.

ВИСНОВКИ

При здійсненні активних і пасивних операцій банк прагнув до досягнення їх збалансованості за термінами. Підтримка необхідного обсягу ліквідних коштів (кореспондентський рахунок в НБУ, каса, кореспондентські рахунки в інших банках) було стримуючим чинником зростання прибутку, однак дозволило банку створити значний запас ліквідності для забезпечення стабільного режиму проведення платежів клієнтів, повернення коштів за зобов'язаннями Банку, а також суворого дотримання встановлених Національним банком нормативних вимог.

Обсяг високоліквідних коштів протягом року зріс на 14 мільйонів гривень і становив на кінець року 681 мільйона гривень, у тому числі значно збільшилися кошти банку на кореспондентському рахунку в НБУ: з 209 до 244 мільйонів гривень. Збільшення обсягу високоліквідних коштів протягом минулого року обумовлено послідовною політикою Банку по зміцненню ліквідності, а також зрослими вимогами Національного банку України та внесеними ним змінами до методики розрахунку норми обов'язкового резервування. Таким чином, норма обов'язкового резерву з початку року зросла в 1,8 рази. Протягом року Банком купувалися депозитні сертифікати НБУ: їх обсяг коливався в межах 40 – 60 мільйонів гривень.

Одним з факторів, який забезпечив утримання ліквідності на високому рівні в 2004 р. було збереження обсягу залучених строкових вкладів фізичних осіб у межах 775 – 794 мільйонів гривень, що склало 13 – 14% від усіх зобов'язань, а так само зростання строкових депозитів юридичних осіб зі 825 до 1 485 мільйонів гривень, що є диверсифікованими джерелами ресурсів. Власні кошти банку протягом 2004 року зросли значно у порівнянні з кінцем 2003 року (з 454 812 до 744 649 тисяч гривень).

Складовими цього зростання з'явилися збільшення сплаченого статутного фонду на 28 000 тисяч гривень і отримана протягом року прибуток.

Коефіцієнт адекватності капіталу продовжував зростати, так в 2008 році він становив 8,1%, в 2009 - 8,3%, в 2010 - 9,22%, а за підсумками 2011 року склав 10,22%. Такий послідовний зростання відображає, незважаючи на нестабільну економічну ситуацію, підвищення надійності банку. Крім забезпечення надійності, банк, як і будь-яке інше підприємство, повинен прагне до досягнення прибутковості банківської справи. Так чистий прибуток збільшився на 20 733 419,55 гривень і склала на початок 2012 р. 264 243 тисячі гривень. Збільшення відбулося, в основному через підвищення доходів від валютних, кредитних операцій та операцій з цінними паперами. В даний час ринок цінних паперів в Україні починає, розвивається, в той час як у сучасній кредитній системі ряду розвинених країн вкладення в цінні папери отримали широке поширення.

Головними цілями банку як інвестора є прибутковість і безпека вкладень. Тому експерти банку повинні визначиться з цими показниками. Безпека зазвичай досягається на шкоду прибутковості та зростання вкладень. Найбільш безпечними вважаються вкладення в облігації державних позик, так як вони забезпечуються економічним вагою та платоспроможністю держави.

Якщо ж банк, перш за все, зацікавлений в прибутковості акцій або облігацій, тобто в отриманні максимально можливих дивідендів, то йому доведеться пожертвувати безпекою, оскільки вважається, що найбільш прибутковими є цінні папери акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом. Разом з тим, це не означає, що чим менш надійні цінні папери, тим вони прибутковіше, оскільки прибутковість залежить від різних факторів. Оптимальне поєднання безпеки і прибутковості здійснюється шляхом ретельної і періодичної перевірки та підбору цінних паперів.

При аналізі фондового ринку були обрані акції п'яти підприємств енергетичного комплексу (ТОВ “Центренерго”, TOB “Дніпроенерго”, TOB “Турбоатом”). Для отримання найбільшого ефекту від капіталовкладень перед інвестиційним відділом “ПриватБанку” було поставлено завдання про вибір оптимального портфеля цінних паперів з акцій вищезгаданих підприємств.

У процесі досліджень були розглянуті п'ять видів інвестиційних портфелів. Необхідно вибрати такий оптимальний портфель цінних паперів, який задовольняв би двома показниками:

• ефективність портфеля не менше 8%;

• ризик портфеля не більше 0,71%.

Аналіз отриманих даних показав, що портфель цінних паперів максимальної ефективності при заданому ризику з урахуванням фінансового ринку домінує над іншими, отже, необхідно купувати 29% акцій “Центренерго” і 71% акцій компанії “Укрнафта”.