Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK_vidpovidi (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
835.58 Кб
Скачать

1. Призначення та функції Центрального банку країни.

Центральний банк – це орган державного грошово-кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот та правом керувати грошово-кредитною системою країни. За формою організації державні банки можуть бути державними та акціонерними. Капітал державних банків повністю зосереджений у руках держави.

До функцій центрального банку належать:

1) емісія готівки й організація грошового обігу. ЦБ має монопольне право на випуск банкнот, які є єдиним законним платіжним засобом, обовязким для всіх платежів на території країни;

2) функція «Банку банків» - центральні банки у переважній більшості країн світу не вступають у безпосередні взаємовідносини з підприємствами, організаціями інаселенням, а здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування інших банків. Для цього КБ відкривають у ЦБ кореспондентські рахунки, на яких зберігаються певні суми коштів і через які здійснюються розрахунки між банками. Крім того, ЦБ встановлює норми обов’язкових резервів у відповідній пропорції до розміру вкладів у КБ. ЦБ також надає кредити КБ на поповнення тимчасового браку коштів.

3) функція банку уряду – ЦБ забезпечує касове виконання державного бюджету та здійснює операції, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, а також здійснює довго- та короткострокове кредитування держави у формі прямих позик або купівлі чи посередництва у розміщенні державних цінних паперів;

4) реалізація грошово-кредитної політики. ЦБ може реалізовувати 2 основні типи грош-кред п-ки, які справляють взаємно протилежний вплив на грошову масу:

Рестракційна – спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті; (застосов. З метою боротьби з інфляцією)

Експансіоністська – супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси (з метою подолання спаду виробництва і пожвавлення підприємницької активності). Методи реалізації грошово-кредитної політики:  - політика облікової ставки; - операції на відкритому ринку; - зміна норм обов’язкових резервів.

2. Бюджетне регулювання та види міжбюджетних трансфертів.

Бюджетне регулювання - це надання коштів із загальнодержавних джерел, що закріплені за бюджетом вищих рівнів, бюджетами нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для здійснення відповідних повноважень, виконання планів економічного й соціального розвитку на певній території. Розмежування доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням певних чинників, зокрема, соціального та екологічного стану відповідних територій країни.

У процесі бюджетного регулювання застосовують такі методи: відсоткові відрахування від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів за нормативами, які щороку встановлює рада вищого рівня; дотації, субвенції, тобто трансферти. їх перелік і розміри щороку закріплюються окремо в законі про Державний бюджет України та рішенні про місцевий бюджет на поточний рік.

Дотація - це виділення коштів з бюджету для покриття запланованих збитків або збалансування бюджетів нижчих органів, підприємств і організацій. Вона має загальний характер, оскільки її сутність полягає саме в нецільовому характері й наданні у разі перевищення витрат над доходами бюджету, а також у тому, що вона не підлягає поверненню до бюджету, з якого була надана.

Субвенція - форма фінансової допомоги держави місцевим органам. Надається на проведення цими органами конкретних заходів (програм) за умови часткового фінансування.

Субсидія - форма цільової фінансової допомоги, яку надає держава, юридична особа чи приватна особа іншим особам (юридичним чи фізичним), а також іншим державам. На відміну від дотації, субвенції й субсидії мають цільовий характер і це передбачають, що у разі використання їх не за цільовим призначенням вони мають бути повернені до бюджету, з якого були надані. Різниця між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція має частковий характер (тобто частину коштів на певну мету надає вищий суб’єкт, а частину —той, хто її отримує) і передбачає обов’язкове повернення виділених у такий спосіб грошей у разі їх невикористання протягом бюджетного року.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]