
- •1. Що таке медицина як наука.
- •2. План обстеження хворого в терапевтичній клініці.
- •3. Поняття про симптом, синдром, нозологію
- •5. Що таке головні і додаткові скарги? Методика розпитування.
- •6. Які питання і в якій послідовності включаються в anamnesis vitае?
- •7. Умови і послідовність, план проведення загального огляду.
- •8. Оцінка загального стану і свідомості хворого.
- •9. Схема послідовного обстеження хворого.
- •10. Назвіть і охарактеризуйте види положення хворого.
- •11. Яка оптимальна маса тіла людини? Як оцінити співвідношення маси тіла і росту?
- •12. Типи конституції людини, ознаки астенічної, гіперстенічної конституції.
- •13. Правила вимірювання температури, нормальні показники температури тіла.
- •14. Послідовність огляду і пальпації грудної клітки.
- •15. Що таке фізикальні методи обстеження?
- •16. Лабораторні методи обстеження в медицині.
- •17. Синдроми в пульмонології.
- •18. Перкусія легень.
- •19. Аускультація легень. Аускультативні дані в нормі.
- •20. Основні дихальні шуми в нормі і патології.
- •21.Характеристика нормального везикулярного дихання.
- •22. Де і чому виникають хрипи? Якими вони бувають?
- •23. Що таке шум тертя плеври, крепітація? Як їх відрізнити один від одного?
- •24. Що таке бронхофонія та голосове тремтіння?
- •25. Перерахуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження органів дихання.
- •27. Пневмонія. Визначення, клінічна класифікація, діагностика.
- •28. Методи обстеження при пневмоніях.
- •29. Бронхіальна астма, методи діагностики.
- •30. Клінічні симптоми, результати лабораторних і інструментальних досліджень при бронхіальній астмі.
- •31. Хронічний бронхіт. Клінічні і лабораторні симптоми.
- •34. Методи обстеження при бронхоектатичній хворобі.
- •35. Перерахуйте типові скарги хворих із захворюваннями серця.
- •36. Огляд і пальпація ділянки серця.
- •37. Інструментальні методи обстеження в кардіології, їх практичне значення.
- •38. Нормальні показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, їх діагностика.
- •39. Розміри і межі відносної і абсолютної тупості серця в нормі.
- •40. Задачі і послідовність аускультації серця.
- •41. Що таке нормальний серцевий ритм, брадикардія, тахікардія?
- •42. Обов'язкові точки аускультації для оцінки тонів серця. Характеристика нормальних тонів серця.
- •43. Охарактеризуйте і і II тони при аускультації серця.
- •44. Провідні синдроми в кардіології.
- •45. Значення фонокардіографії для кардіології.
- •46. За якими параметрами характеризуються серцеві шуми?
- •47. Відмінність функціональних серцевих шумів від органічних.
- •48. Гіпертонічна хвороба, її діагностика.
- •49. Властивості пульсу, методика оцінки.
- •50. Нормальний ат, його зміни, поняття про гіпертензію і гіпотензію.
- •51. Синдром артеріальної гіпертензії, його діагностика.
- •52. Нормальні показники ат на верхніх і нижніх кінцівках.
- •53. Задишка, її види.
- •54. Основні зубці, сегменти і інтервали екг
- •56. Класифікація порушень серцевого ритму, їх діагностика.
- •57. Перерахуйте варіанти порушення утворення імпульсів.
- •58. Клінічна симптоматологія хронічної серцевої недостатності, у тому числі лівошлуночкової.
- •59. Ішемічна хвороба серця, методи діагностики.
- •60. Клінічні ознаки стенокардії і інфаркту міокарда.
- •61. Клініко-лабораторні симптоми інфаркту міокарда. Зміни екг.
- •62. Вади серця. Визначення. Етіологія. Класифікація.
- •63. Клініко-патогенетичні особливості стенокардії і кардіалгії. Значення екг, голтерівського моніторування для діагностики.
- •64. Огляд живота, завдання. Методика.
- •65. Топографія черевної стінки. Проекція шлунку і відділів кишечника на черевну стінку.
- •66. Методика пальпації органів черевної порожнини.
- •67. Пальпація органів черевної порожнини.
- •68. Перерахуйте і охарактеризуйте інструментальні методи дослідження шлунково-кишкового тракту.
- •69. Типові скарги при захворюваннях шлунку, їх патогенез.
- •70. Лабораторні і інструментальні методи дослідження шлунку.
- •72. Гастрити, їх діагностика.
- •73. Виразкова хвороба, її діагностика.
- •74. Типові скарги при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки.
- •76. Синдром шлункової диспепсії при підвищеній секреції.
- •77. Синдром шлункової диспепсії з секреторною недостатністю.
- •78. Захворювання жовчевого міхура, їх діагностика.
- •79. Перерахуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження печінки і жовчовивідних шляхів
- •80. Клінічні, лабораторно-інструментальні симптоми хронічного гепатиту, цирозу печінки.
- •81. Типові скарги при захворюваннях підшлункової залози.
- •82. Хронічний панкреатит, діагностичні критерії.
- •83. Синдром зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.
- •84. Типові скарги при захворюваннях кишечника. Ознаки кишкової диспепсії.
- •85. Охарактеризуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження кишечнику.
- •86. Клінічні симптоми, результати лабораторних і інструментальних досліджень при синдромі роздратованої товстої кишки.
- •87. Неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, синдром подразненого кишківника. Значення клінічних, лабораторно-інструментальних досліджень.
- •88. Ревматична гарячка, її діагностика.
- •89. Колагенози, їх діагностика.
- •90. Перерахуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження нирок і сечовивідних шляхів.
- •91. Основні синдроми в нефрології.
- •92. Нормальні показники денного, нічного діурезу. Що таке поліурія, олігоурія, анурія?
- •93. Проба за Зимницьким. Методика проведення і оцінки.
- •94. Загальний аналіз сечі в нормі.
- •95. Хронічна ниркова недостатність.
- •96. Перерахуйте лабораторні методи дослідження нирок і сечовивідних шляхів.
- •1 Загальний аналіз сечі
- •97. Охарактеризуйте інструментальні методи дослідження нирок і сечовивідних шляхів.
- •98. Гострий гломерулонефрит. Клінічні і лабораторні симптоми, методи діагностики.
- •99. Хронічний пієлонефрит. Клінічні і лабораторні симптоми, методи діагностики
- •100.Діагностика хронічного гломерулонефриту.
- •100.Діагностика хронічного гломерулонефриту.
- •101.Зміна сечі при гломерулонефриті і пієлонефриті.
- •103.Загальний аналіз крові в нормі. Перерахуйте нормальні показники загального аналізу крові.
- •104.Підрахунок лейкоцитарної формули. Нормальні показники
- •105.Назвіть зміни в крові при бактерійному запаленні, алергії.
- •1 06.Ендокринні захворювання, їх діагностика
- •107.Клінічні і лабораторні симптоми цукрового діабету.
- •108.Охарактеризуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження щитовидної залози.
- •109.Клініко-лабораторні ознаки гіперфункції щитовидної залози.
- •110.Клінічні і лабораторні ознаки мікседеми.
- •111.Ознаки гіпофункції щитоподібної залози, їх діагностика.
- •112.Ендокринна патологія гіпофіза.
- •113.Гігантизм, карликовий нанізм. Інструментальне та лабораторне обстеження при даній патології.
- •114.Ознаки гіпофункції щитоподібної залози, їх діагностика.
20. Основні дихальні шуми в нормі і патології.
Основні дихальні шуми. Везикулярне дихання завжди вислуховується в нормі над легеневою тканиною і за своїм генезом є багатокомпонентним, домінуючу роль серед яких відіграє шум, виникаючий внаслідок завихрення повітря при його поступленні в альвеоли під час вдиху, а також коливання альвеолярних стінок, зумовлене повітряним потоком. Тому це дихання називають ще альвеолярним. В нормі воно вислуховується на протязі всього вдиху і на початку видиху, доки стінки альвеол зберігають своє напруження (а спадаються вони раптово, на відміну від вдиху, де їх розправлення виникає послідовно).
Оскільки розправлення альвеол під час вдиху виникає послідовно, то везикулярне дихання сприймається як звук “ф” на вдисі.
Найкраще везикулярне дихання вислуховується на передній поверхні грудної клітки, підкрильцевих і підлопаткових ділянках. В ділянках верхівок і нижніх країв легень, де маса альвеол менша, воно прослуховується гірше.
Везикулярне дихання може змінюватися як в фізіологічних, так і патологічних умовах. В першому випадку воно, як правило, змінюється симетрично над усією поверхнею грудної клітки, в другому – одночасно в обох легенях, або в одній із них, або на обмеженій ділянці однієї із них.
Розрізняють кількісні і якісні зміни везикулярного дихання.
Кількісні зміни везикулярного дихання можуть виражатися в ослабленні або його посиленні, які можуть бути фізіологічними і патологічними.
Фізіологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається при товстій грудній стінці за рахунок розвитку мускулатури чи надмірного відкладання жиру. В цих випадках послаблення везикулярного дихання ілюзорне і залежить від погіршення його провідності.
При поверхневому диханні ослаблення везикулярного дихання залежить від недостатнього розправлення альвеол і напруження внаслідок цього їх стінок.
Патологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається:
1. При звуженні повітроносних шляхів (гортань, трахея чи бронхи) внаслідок часткової їх закупорки (пухлина, слиз, харкотиння, сторонні тіла) чи перетискання ззовні (збільшені лімфовузли, пухлина, рубці). В таких ситуаціях ослаблене везикулярне дихання є результатом зменшення повітряного потоку, а з ним і меншого розтягнення напруження стінок альвеол, коливання яких тому здійснюється з меншою амплітудою.
При звуженні гортані і трахеї ослаблене везикулярне дихання з обох боків однакове. При звуженні бронха ослаблення везикулярного дихання має місце в тій ділянці грудної клітки, під якою знаходиться та частина легені, аерація якої здійснюється звуженим бронхом. При повній обтурації бронха дихання в даній зоні не прослуховується зовсім.
2. При появі в легенях розсіяних дрібних вогнищ ущільнення серед нормальної тканини також вислуховується ослаблене везикулярне дихання. Це зв’язано з тим, що в межах аускультативної сфери є вогнище ущільнення, в зв’язку з чим зменшується кількість активних альвеол, а значить і інтенсивність дихального шуму. Така ситуація може мати місце при дрібновогнищевих бронхопневмоніях, дисемінованих і вогнищевих формах туберкульозу, метастазуванні раку в легені (рак молочної залози) і інших захворюваннях.
3. При початкових стадіях запальної або застійної інфільтрації легеневої тканини ще не заповнені альвеоли, але просякнуті їх стінки і проміжна тканина, що зменшує їх здатність до напруження, амплітуда коливань стає меншою, що зумовлює появу ослабленого везикулярного дихання. Це ж саме спостерігається при розрішенні згаданих патологічних процесів.
4. При гіперпневматизації легеневої тканини (емфізема) везикулярне дихання ослаблюється з таких причин: 1) внаслідок малої дихальної екскурсії легень зменшується потужність руху повітря, а з ним і коливання стінок альвеол; 2) зниження еластичності альвеолярних стінок знижує їх здатність до коливань; 3) зменшується, порівняно до норми, число альвеолярних перетинок, що є також причиною ослаблення дихання; 4) збільшення маси повітря, яке є певним звукоізолятором в порівнянні з щільною тканиною, також сприяє ослабленню везикулярного дихання, яке є рівномірним на всьому протязі легень.
5. Ослаблення везикулярного дихання спостерігається при обмежених потовщеннях плеври або зрощенні обидвох плевральних листків. Це залежить від ослабленого проведення звуку через потовщену масу тканини і недостатнє розправлення легень при вдисі. Дане ослаблення везикулярного дихання частіше буває однобічним.