18. Перкусія легень.

Перкусія легень може бути порівняльною, топографічною, опосередкованою, неопосередкованою. Порівняльна перкусія визначається шляхом порівняння на симетричних ділянках. У здорових людей – на симетричних ділянках чіткий легеневий звук (голосний, довгий, низький). Щоб провести порівняльну перкусію вистукуємо: по середньоключичній лінії, над ключицями вище, паралельно до ключиць, беспосередньо над ключицями, під ключицями (І, ІІ, ІІІ м/реб), справа: ІV,V м/реб (порівнюють звук із звуком ділянки, яка розташована вище), по середній пахвовій лінії, згори від пахвової ямки до VІІІ міжребер’я.

При перкусії виявляємо патологічні звуки. Притуплений (вкорочений) – легені менш повітряні (запалення (пневмонії, туберкульоз), крововиливи (інфаркт легень), рубцювання (цироз), спадіння (ателектаз). Абсолютно тупий (стегновий) – звук тихий, короткий, високий. Цей звук свідчить проте, що ущільнення велику площу займає, в плевральній порожнині знаходиться багато рідини. Тимпанічний звук – голосний, довгий, низький або високий. При даному звуку порожнина заповнена повітрям (каверна), в плевральній порожнині повітря (пневмоторакс). Коробковий звук – голосний з тимпанічним тембром, низької тональності, виникає при емфіземі легень. Притуплено-тимпанічний звук – на відміну від коробкового ослаблений. Даний звук виникає коли має місце компресія (стиснення) легенів вище від місця розташування рідини, наявність повітря і рідини в альвеолах (набряк легень). Металічний звук – схожий на тимпаніт, звук від удару по металевій посудині. Цей звук буде відчутний при великих гладкостінних кавернах, які прилягають до грудної клітки.

Топографічна перкусія використовується для: 1) визначення меж між органами; 2)висоти стояння верхівок; 3)ширини полів Креніга; 4)нижнього краю легень; 5)рухомості нижнього краю легень (екскурсії); 6)величини півмісяцевого простору Траубе; 7)величини і місця локалізації патологічного процесу.

При топографічній перкусії треба пам’ятати, що в одних випадках межа органа, яку треба визначити, лежить поверхнево. Наприклад, нижній край правої легені, що межує з передньою поверхнею печінки. В інших випадках шукана межа глибоко лежить і прикрита органом, що лежить поверхневіше. Наприклад, правий край серця прикритий спереду переднім відділом правої легені. Таким чином, сила перкуторного удару повинна залежати від мети перкусії і при поверхневому розташуванні органу використовують тиху перкусію і навпаки. При товстій грудній стінці сила перкуторного удару повинна зростати і навпаки, у дітей і дорослих з тонкою грудною стінкою необхідно зменшувати силу удару.

19. Аускультація легень. Аускультативні дані в нормі.

Аускультація – вислуховування легень. Вислуховуємо вздовж тих самих ліній, де проводимо порівняльну перкусію (питання №18).

При аускультації в нормі дихання везикулярне (альвеолярне) – виникає в альвеолах внаслідок коливання еластичних елементів стінок альвеол під час надходження повітря при вдиху та спадіння стінок альвеол при видисі. Везикулярне (альвеолярне) дихання – м’який, “дмухаючий” шум, який вислуховується протягом усієї фази вдиху та початкової третини фази видиху. Шум нагадує букву “Ф”. Посилене грубе везикулярне дихання називається жорстким – займає фазу вдиху та видиху. Виникає при бронхітах та пневмоніях. Бронхіальне дихання – утворюється в гортані і трахеї під час проходження повітря через голосову щілину, вислуховується протягом усієї фази видиху. Шум нагадує букву “Х”. У нормі чути над гортанню, трахеєю, у місці сполучення ребер з тілом груднини.

Побічні додаткові дихальні шуми це - хрипи, шум тертя плеври, крепітація. Хрипи виникають у трахеї, бронхах і в порожнинах. Хрипи поділяються на сухі та вологі. Сухі хрипи виникають тоді, коли відбувається звуження просвіту бронхів, скупчення в бронхах в’язкого ексудату. Свистячі (звуження дрібних бронхів): високі, басові (коливання в’язкого харкотиння у великих бронхах), низькі, дзижчачі. Вологі хрипи утворюються в трахеї, бронхах, порожнинах легень за наявності в них рідкого секрету (ексудат, трансудат, кров). Проходження повітря через рідину спричинює утворення пухирців, які спливають на поверхню і лопаються. В залежності від калібру бронха, в якому утворились вологі хрипи, хрипи поділяються на дрібноміхурцеві, крупноміхурцеві, середньоміхурцеві. Крепітація – це особливий тріск, який виникає внаслідок розлипання склеєних випотом стінок альвеол під час їхнього наповнення повітрям у момент вдиху. Хрипи чути на вдосі та видосі, їхній характер змінюється після кашлю. Крепітацію чути лише на висоті вдиху, після кашлю вона не змінюється. Шум тертя плеври чути при сухому плевриті, коли вісцеральний листок плеври ковзає по внутрішній поверхні паріетального, а поверхня вкрита фібрином, тому стає шорсткою та нерівною. Шум тертя плеври нагадує хруст снігу та вислуховується на вдосі і видосі, після кашлю не зникає та не змінює свій характер, супроводжується болем при диханні.