15. Що таке фізикальні методи обстеження?

Після закінчення проведення суб’єктивного дослідження приступає лікар до об’єктивного дослідження (status praesens).

До його основних методів відносять:

1) огляд;

2) пальпація (обмацування);

3) перкусія (вистукування);

4) аускультація (вислуховування).

Дані методи ще називають фізичними тому, що їх здійснюють за допомогою органів відчуттів (зір, дотик, слух) і при цьому немає потреби в складній апаратурі. Лише після використання основних(фізичних) методів обстеження лікар може вирішити, які необхідно провести додаткові (допоміжні) методи обстеження. До допоміжних методів обстеження відносять: 1) різні вимірювання (термометрія, антропометрія тощо); 2) лабораторні дослідження сечі, крові, калу тощо; 3) інструментальні (рентгенологічне, ультразвукове, морфологічне дослідження, електрокардіографія). Тобто для допоміжних методів необхідні набори реактивів, відповідна аппаратура тощо, тому їх ще називають допоміжними лабораторно-інструментальними методами.

16. Лабораторні методи обстеження в медицині.

Методи лабораторного та інструментального дослідження ще називають додатковими, оскільки вони призначаються не всім хворим, а лише у разі необхідності і тільки після обстеження пацієнта з використанням основних клінічних методів. Однак, таке тлумачення цих методів є відносним, тому що деякі із них використовують для остаточного підтвердження (верифікації) діагнозу (наприклад стернальна пункція з наступним вивченням клітинного складу кісткового мозку при гематологічних захворюваннях).

Лабораторні дослідження проводять у таких напрямках: вивчення фізичних властивостей досліджуваного матеріалу; мікроскопічне дослідження; визначення у досліджуваному матеріалі тих чи інших речовин - найчастіше це хімічні, біохімічні, бактеріологічне та серологічне дослідження.

лабораторні методи (загальний аналіз крові, визначення цукру крові, групи крові, дослідження крові на реакцію Вассермана; загальний аналіз сечі і копро грама.

17. Синдроми в пульмонології.

Синдром підвищеної пневматизації легеневої тканини (емфізема). Скарги: задишка змішаного характеру, кашель з виділенням слизисто-гнійного харкотиння. Огляд: акроціаноз. Пальпація: послаблення голосового тремтіння, зниження еластичності і резистентності грудної клітки. Перкусія: коробковий перкуторний звук, нижні краї легень опущені вниз. Аускультація: ослаблене везикулярне дихання, послаблена бронхофонія. Додаткові методи обстеження: зниження життєвої ємкості легень, ФЖЄЛ, ОФВ1.

Синдром пониженої пневматизації легеневої тканини (обтураційний ателектаз). Скарги: задишка, кашель, біль на стороні ураження. Огляд: акроціаноз, уражена сторона відстає у акті дихання. Пальпація: послаблення голосового тремтіння, ригідність ураженої сторони. Перкусія: притуплення над ділянкою ураження. Аускультація: ослаблене везикулярне дихання, послаблена бронхофонія, крепітація і вологі хрипи. Додаткові методи обстеження: рентгенографія (гомогенне затемнення в ураженому сегменті легені).

Синдром накопичення рідини в плевральній порожнині. Скарги: задишка, сухий кашель, відчуття важкості в грудній клітці. Огляд: ціаноз, асиметрія грудної клітки. Пальпація: голосового тремтіння не проводиться в місці накопичення рідини. Перкусія: над рідиною тупий звук. Аускультація: різко ослаблене везикулярне дихання над рідиною, вище рідини бронхіальне дихання, брохофонія не проводиться. Додаткові методи обстеження: рентгенографія (гомогенне затемнення з косо розміщеною верхньою границею); пунктат для встановлення природи рідини; торакоскопія з біопсією.

Синдром накопичення повітря в плевральній порожнині. Скарги: виражена інспіраторна задишка, сухий кашель, інтенсивний колючий біль в грудній клітці. Огляд: асиметрія грудної клітки. Пальпація: голосового тремтіння не проводиться в місці накопичення рідини. Перкусія: над повітрям тимпаніт. Аускультація: різко ослаблене везикулярне дихання над повітрям, брохофонія не проводиться. Додаткові методи обстеження: рентгенографія (просвітлення без легеневого малюнка в ділянці пневмоторакса, ближче до кореня – тінь спавшої легені).

Синдром порожнини в легені. Скарги: залежать від основного захворювання. Огляд: відставання в акті дихання ураженої половини грудної клітки, обмеження екскурсії. Пальпація: голосове тремтіння посилене. Перкусія: притуплено-тимпанічний або тимпанічний звук. Аускультація: бронхіальне, амфоричне дихання, звучні вологі хрипи, бронхофонія посилена. Додаткові методи обстеження: спірографія (рестриктивний тип порушення дихальної функції, зменшення ЖЄЛ, МВЛ).

Синдром інфільтрації (вогнищевого ущільнення) легеневої тканини. Скарги: задишка змішаного характеру, кашель спочатку сухий, потім вологий, біль в грудній клітці, пов’язана з диханням, посилюється на вдосі, температура. Огляд: ціаноз, збільшення числа дихальних рухів. Пальпація: голосове тремтіння посилене над ураженою долею. Перкусія: тупий або притуплений звук. Аускультація: послаблене везикулярне або бронхіальне дихання, дрібноміхурцеві хрипи або крепітація, бронхофонія посилена. Додаткові методи обстеження: рентгенографія (затемнення без чітких контурів); спірографія (рестриктивний тип порушення дихальної функції, зменшення ЖЄЛ, МВЛ, РОвд, збільшення ЧД, ХОД).

Синдром дихальної недостатності. Скарги: задишка Огляд: ціаноз, збільшення числа дихальних рухів, участь допоміжних м’язів в диханні. Пальпація: голосове тремтіння посилене над ураженою долею. Перкусія: тупий або притуплений звук. Аускультація: послаблене везикулярне або бронхіальне дихання, дрібноміхурцеві хрипи або крепітація, бронхофонія посилена. Додаткові методи обстеження: спірографія (обструктивний тип порушення дихальної функції - знижується ЖЄЛ і зменшується індекс Тіфно; рестриктивний тип порушення дихальної функції - індекс Тіфно в нормі або більше норми. Індекс Тіфно - це співвідношення ОФВ1/ЖЄЛ, де ОФВ1 – це об’єм форсованого видоху за 1 секунду