104.Підрахунок лейкоцитарної формули. Нормальні показники

Лейкоцитарна формула – це відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів (нейтрофіли, лімфоцити, еозинофіли, моноцити, базофіли). Між крайнім прийомом їжі і взяттям крові зобов’язане пройти більше 8 годин. Загальний аналіз крові разом з лейкоцитарною формулою широко використовується як один з найважливіших способів обстеження при більшості хвороб. Конфігурації, що відбуваються у периферичній крові, неспецифічні, але в той же час відбивають конфігурації, що відбуваються в цілому організмі.

Дослідження лейкоцитарної формули має величезне значення в діагностиці гематологічних, інфекційних, запальних хвороб, також оцінці тяжкості стану та ефективності терапії.

У той же час, конфігурації лейкоцитарної формули не є специфічними – вони можуть мати подібний характер при різних захворюваннях або, навпаки, можуть зустрічатися несхожі конфігурації при одній і тій же патології у різних хворих.

Лейкоцитарна формула має вікові індивідуальності, тому її зрушення повинні оцінюватися з позиції вікової норми.

Лейкоцитарна формула 

Показник	Нормальні значення
	%	х109/л
Нейтрофіли
паличкоядерні	1-6	0,04-0,3
сегментоядерні	45-72	2,0-5,5
Еозинофіли	0,5-5	0,02-0,3
Базофіли	0-1	0-0,065
Моноцити	3-11	0,09-0,6
Лімфоцити	19-37	1,2-3,0

105.Назвіть зміни в крові при бактерійному запаленні, алергії.

Система кровообігу. Під час алергії змінюється робота серця, знижується артеріальний тиск, різко підвищується проникність стінок судин, внаслідок чого з'являється набряк.

Органи дихання. Під впливом БАР скорочується непосмугована м'язова тканина бронхів, спазм яких призводить до порушення вентиляції легень, кисневого голодування.

Система крові. При алергії активується як система згортання крові, так і протизгортальна. Сумарний ефект цих розладів неоднаковий на різних рівнях кровоносного русла. Кров в аорті та великих судинах згортається погано, тоді як у капілярах спостерігається тромбоз.

1 06.Ендокринні захворювання, їх діагностика

107.Клінічні і лабораторні симптоми цукрового діабету.

У клінічній картині діабету прийнято розрізняти дві групи симптомів: основні та другорядні[22].

До основних симптомів належать:

Поліурія — посилене виділення сечі, внаслідок підвищеного осмотичного тиску сечі за рахунок розчиненої в ній глюкози (в нормі глюкоза в сечі відсутня). Проявляється частим рясним сечовипусканням, в тому числі і в нічний час.

Полідипсія (постійна невгамовна жага) — обумовлена значними втратами води із сечею та підвищенням осмотичного тиску крові.

Поліфагія — постійний невгамовний голод. Цей симптом викликаний порушенням обміну речовин при діабеті, а саме нездатністю клітин поглинати і переробляти глюкозу за відсутності інсуліну.

Схуднення (особливо характерно для діабету першого типу) — частий симптом діабету, який розвивається незважаючи на підвищений апетит хворих. Схуднення (і навіть виснаження) обумовлено підвищеним катаболізмом білків та жирів через виключенням глюкози з енергетичного обміну клітин.

Основні симптоми найхарактерніші для діабету 1-го типу. Вони розвиваються гостро. Пацієнти, як правило, можуть точно назвати дату або період їх появи.

До вторинних симптомів відносяться малоспецифічні клінічні ознаки, що розвиваються повільно впродовж тривалого часу. Ці симптоми характерні для діабету як 1-го, так і 2-го типу[23]:

свербіж шкіри та слизових оболонок (вагінальний свербіж),

сухість у роті,

загальна м'язова слабкість,

головний біль,

запальні ураження шкіри, що важко піддаються лікуванню,

порушення зору,

наявність ацетону в сечі при діабеті 1-го типу.