Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на екзаменаційн білети з медицини 3 к...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
397.45 Кб
Скачать

100.Діагностика хронічного гломерулонефриту.

Лабораторні методи дослідження гломерулонефритів

Аналізи крові - відмічається пониження рівня білка крові (у нормі це значення рівне 65-80 г/л), деяке підвищення числа лейкоцитів, еозинофілів, а також ШОЕ.

Аналізи сечі - в сечі відмічається гематурія (наявність еритроцитів) і протеїнурія (наявність в сечі білка), циліндрурія.

Інструментальні методи дослідження гломерулонефритів

        УЗД нирок (доплерографія)

        Екскреторна урографія

        Радіоізотопна реографія

        Комп’ютерна томографія нирок

        Біопсія нирок дозволяє визначити морфологічний тип гломерулонефриту. Характерною для гломерулонефриту картиною є проліферація мезангіальних клітин і виявлення осадження імунних комплексів на базальній мембрані капілярів клубочків.

УЗД нирок

Гострий гломерулонефрит супроводжується симетричним збільшенням розмірів обох нирок. Відмічається потовщення паренхіми, підвищена ехогенність кіркової речовини нирок. На тлі ефективного лікування спостерігається відносно швидка позитивна динаміка.

Хронічний гломерулонефрит. Початкові стадії захворювання характеризуються помірним збільшенням розмірів нирки і підвищенням ехогенності паренхіми, особливо в період загострення. У стадії ремісії ультразвукова картина може наближатися до норми.

У пізніших стадіях хронічного гломерулонефриту об'єм нирок прогресивно зменшується, паренхіма гіперехогенна. Поступово відбувається атрофія паренхіми, зморщування нирок, їх стає важко диференціювати на фоні навколишніх тканин.

100.Діагностика хронічного гломерулонефриту.

Лабораторні методи дослідження гломерулонефритів

Аналізи крові - відмічається пониження рівня білка крові (у нормі це значення рівне 65-80 г/л), деяке підвищення числа лейкоцитів, еозинофілів, а також ШОЕ.

Аналізи сечі - в сечі відмічається гематурія (наявність еритроцитів) і протеїнурія (наявність в сечі білка), циліндрурія.

Інструментальні методи дослідження гломерулонефритів

• УЗД нирок (доплерографія)

• Екскреторна урографія

• Радіоізотопна реографія

• Комп’ютерна томографія нирок

• Біопсія нирок дозволяє визначити морфологічний тип гломерулонефриту. Характерною для гломерулонефриту картиною є проліферація мезангіальних клітин і виявлення осадження імунних комплексів на базальній мембрані капілярів клубочків.

УЗД нирок

Гострий гломерулонефрит супроводжується симетричним збільшенням розмірів обох нирок. Відмічається потовщення паренхіми, підвищена ехогенність кіркової речовини нирок. На тлі ефективного лікування спостерігається відносно швидка позитивна динаміка.

Хронічний гломерулонефрит. Початкові стадії захворювання характеризуються помірним збільшенням розмірів нирки і підвищенням ехогенності паренхіми, особливо в період загострення. У стадії ремісії ультразвукова картина може наближатися до норми.

У пізніших стадіях хронічного гломерулонефриту об'єм нирок прогресивно зменшується, паренхіма гіперехогенна. Поступово відбувається атрофія паренхіми, зморщування нирок, їх стає важко диференціювати на фоні навколишніх тканин.