93. Проба за Зимницьким. Методика проведення і оцінки.

Виконання та оцінка проби за Зимницьким. Надзвичайно важливим тестом для оцінювання осморегулювальної функції нирок є визначення змін величин відносної густини сечі протягом певного періоду спостереження (частіше за добу).

Вимірювання відносної густини сечі проводять за допомогою урометра, який опускають у посуд зі сечею. Урометр повинен вільно плавати і не торкатися стінок посуду (він калібрований на вимірювання густини в межах 1,000-1,050). Для проведення проби за Зимницьким збирають 8 порцій сечі з 3-годинними інтервалами.

Методика проведення проби. О 6.00 ранку пацієнт випорожнює сечовий міхур. Обмежень у воді та їжі при цьому не вимагають. З 6.00 до 9.00 збирають першу порцію сечі, з 9.00 до 12.00 – другу, з 12.00 до 15.00 – третю і т.д., до восьми порцій. У кожній із порцій вимірюють кількість сечі та її відносну густину.

При аналізі результатів проби за Зимницьким оцінюють загальний діурез, денний та нічний діурез, коливання відносної густини у всіх порціях. У здорової людини денний діурез завжди переважає над нічним (2-2,5:1); розмах коливань відносної густини складає від 1,002 до 1,030. Максимальна величина відносної густини сечі дає уявлення про концентраційну функцію нирок. Практично цю функцію вважають нормальною, якщо цей показник у ранковій, найбільш концентрованій порції сечі перевищує 1,018-1,019.

Зниження відносної густини сечі спостерігають при старінні, надмірному вживанні рідини, гіпонатрієвій і малобілковій дієтах, застосуванні діуретиків, нецукровому діабеті, гіпофізарній недостатності з дефіцитом у крові антидіуретичного гормону, ниркових канальцевих дисфункціях (калійпенічна нирка, синдром Фанконі, нецукровий нирковий діабет), тубулоінтерстиціальних нефропатіях, полікістозі нирок, гідронефрозі, ХНН.

Підвищення відносної густини сечі характерно для ЦД, лихоманкових станів, проносів.

Гіпостенурією називають стан, при якому відносна густина сечі у будь-якій із порцій не перевищує 1,010; ізостенурією - коли розмах коливань у всіх порціях не перевищує 5, ніктурією – переважання нічного діурезу над денним.

При цьому ще раз вкажемо, що відносна густина сечі залежить не тільки від кількості розчинених у ній молекул, але і від їх величини. І якщо, наприклад, у сечі знаходиться багато білка, то відносна густина сечі буде вищою і вже не буде відображати істинну концентраційну здатність нирок. Тому при наявності таких патологічних домішок, як білок та глюкоза, в оцінку відносної густини вносять певні корективи. Так, кожен проміле (тобто 1 г/л) білка збільшує відносну густину сечі на 0,003, а кожен відсоток глюкози – на 0,004 поділок урометра. Наприклад, якщо глюкозурія складає 2 %, а відносна густина сечі – 1020, то із показників урометра слід вирахувати поправку, яка складає 0,008 (2 х 0,004), у нашому прикладі: 1,020 – 0,008 = 1,012.

При патології нирок, яка пов’язана з переважним ураженням канальців та інтерстицію (ПН, полікістоз нирок, гідронефроз), порушення концентраційної функції нирок виникає раніше змін величини КФ і навпаки – при переважному ушкодженні гломерул.