88. Ревматична гарячка, її діагностика.

РЕВМАТИЗМ - системне запальне токсико-імунне захворювання сполучної тканини, з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, серед схильних до нього осіб переважно 7-15 років, яке етіологічно пов'язане з β-гемолітичним стрептококом групи А певного серотипу.

Отже, збудником є β-гемолітичний стрептокок групи А.

Реалізація  патогенного  впливу стрептокока можлива також лише при недосконалості імунної системи макроорганізму та при певних генетичних детермінантах, що підтверджується частотою сімейних випадків захворювання на ревматизм.

Стрептокок потрапляє в тканину лімфоїдного кільця глотки, що проявляється у вигляді ангіни, а найчастіше - фарингіту. Типово всі симптоми проходять за тиждень, і людина почуває себе здоровою. В цей час, у відповідь на токсини стрептокока, організм посилено виробляє антитіла. Проте через певну біологічну та хімічну спорідненості деяких елементів стрептокока і сполучної тканини суглобів, серця людини відбувається перехресна реакція - антитіла призначені для нейтралізації стрептокока, починають атакувати тканини господаря. Час необхідний для реалізації цієї аутоімунної реакції складає не менше 2-х тижнів. Таким чином, при ревматичній гарячці події відбуваються в три етапи: -фарингіт, симптоми якого швидко проходять, -світлий проміжок несправжнього благополуччя, коли відбуваються аутоімунні процеси в тканинах без будь-яких зовнішніх проявів, - типова ревматична атака.

Фізикальні:

·        Огляд (кільцеподібна еритема, гіперкінези)

·        Пальпація верхівкового поштовху, суглобів, ревматичних вузликів, м’язів, живота

·        Перкусія границь серця

·        Порівняльна перкусія легень

·        Аускультація серця

·        Аускультація легень

Лабораторні методи дослідження:

·        Посів з носоглотки, гемокультура і серологія.

·        Загальний аналіз крові: прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво.

·        Біохімічний аналіз крові: підвищення рівня a2 і g глобулінів, серомукоїду, аспарагінової трансамінази.

·        Загальний аналіз сечі: невелика протеїнурія і мікрогематурія.

·        Імунологічне дослідження крові: наростання титрів антистрептококових антитіл (АСЛ-о, АСК, АСГ, М), зниження кількості Т–лімфоцитів, Т–супресорів, підвищення рівня імуноглобулінів, поява ЦІК і СРП.

Інструментальні методи дослідження:

·        Рентген органів грудної клітки

·        ЕКГ

·        ЕхоКГ

·        ФКГ

·        Рентген уражених суглобів

89. Колагенози, їх діагностика.

Колагенози - група різноманітних захворювань, що характеризуються системним ураженням сполучної тканини, в тому числі волокон, що містять колаген. До них відносять: системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий периартеріїт, ревматоїдний артрит, ревматизм.

Колагенози об’єднує імунозумовлений системний запальний процес. Основною особливістю колагенових хвороб є прогресуюча дезорганізація міжклітинних компонентів сполучної тканини-колагену, аморфної субстанції. Це узгоджується з підвищенням тканинної та судинної проникності, обмінними порушеннями, підвищенням вмісту фібриногену, гама-глобулінів, мукополісахаридів у плазмі крові і тканинах. Процеси дезорганізації основної речовини проявляються мукоїдним набуханням, фібриноїдним набуханням, фібриноїдним некрозом, гіалінозом, склерозом і клітинними реакціями.

Для всіх колагенозів характерною рисою є полісиндромність перебігу.

Найбільш важливими синдромами є:

1). шкірно-м'язево-суглобовий;

2).серцево-судинний;

3).нирковий;

4).абдомінальний;

5).легеневий;

6).неврологічний;

7).кахектичний;

8).гарячковий;

 9).гематологічний;

10).диспротеїнемічний.

Спільні клінічні ознаки колагенозів:

1.Тривалий поліциклічний прогресуючий перебіг.

2.Стійка лихоманка неправильного типу, пов'язана з тривалим всмоктуванням продуктів деструкції основної речовини.

3. Клінічні ознаки алергії: загострення захворювання після впливу різноманітних факторів (охолодження, інфекції,травми, пологи, прийом медикаментів, фізіотерапевтичні процедури і т.д.).

4.Важкі трофічні порушення (виражене схуднення, вогнищева алопеція).

5.Спільність лабораторних симптомів: підвищення ШОЕ; лейкоцитоз у гострих стадіях, що змінюється в подальшому лейкопенією; наростання в крові гама-глобулінів, С-реактивного білка, фібриногену, серомукоїду, неспецифічного інгібітора гіалуронідази, збільшення кількості плазматичних клітин в мієлограмі.

6.Сприятливий ефект гормонотерапії (стероїдні гормони).

Системний червоний вовчук - основне захворювання з групи дифузних захворювань сполучної тканини (колагенозів). Розрізняють шкірний (дискоїдний) і системний червоний вовчак.