82. Хронічний панкреатит, діагностичні критерії.

Основними скаргами хворих на гострий панкреатит являються біль в животі, переважно в лівому підребер’ї, часто приступоподібного, оперізуючого характеру, може віддавати в ліву руку, лопатку, поясницю.

Часто в хворих спостерігаються нудота, блювота, відчуття переповнення в шлунку, здуття живота, проноси. У більшості випадків спостерігається підвищена температура тіла, а у важких випадках температура досягає дуже високих цифр, спостерігаються озноби, спутана свідомість та інші.

Ускладнення хвороби

До основних ускладнень гострого панкреатиту відносять:

Діагностика

На початковому запідозрити гостре запалення підшлункової залози (панкреатит) можна на підставі скарг, які описані вище, та на основі детального опитування хворого (анамнез).

Підтвердити діагноз можна з допомогою УЗД (ультразвукового дослідження) черевної порожнини, під час якого виявляється збільшена залоза, її набряк. Для уточнення діагнозу та для вироблення вірної лікувальної тактики, а особливо при виникненні ускладнень, використовують комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію та інші прогресивні діагностичні методики.

Лабораторні аналізи, особливо вміст в крові ферментів панкреатичної залози, наприклад амілази, діастази та інших, також є дуже важливим.

Діагностика хронічного панкреатиту дуже затруднена, що зумовлено анатомічним розміщенням підшлункової залози, її тісним функціона­льним зв’язком з іншими органами шлунково-кишкового тракту, від­сутністю простих і доступних методів дослідження.

Фізикальне обстеження під час загострення може виявити болючість в епігастрії. При легкому хронічному панкреатиті дослідження живота може не виявити патології. В деяких випадках, при тривалому перебігу панкреатиту,можна пропальпувати утвори (псевдокісти або рак підшлункової залози) або спленомегалію в результаті тромбозаселезінкової вени.

Пальпація живота: пропальпувати підшлункову залозу майже не вдається, за виключенням кістозних і пухлиноподібних форм. При гострих і підгострих формах інколи можна визначити межі болючої резистентності підшлункової залози.

Деяке діагностичне значення мають певні больові точки, які можуть дозволити запідозрити хронічний панкреатит.

83. Синдром зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози.

Синдром зовнішньосекреторної недостатності виникає, як правило, після 5-10-ти років захворювання і проявляється постійними проносами, зниженням маси тіла. В стільці є велика кількість нейтрального жиру, в зв’язку з чим він тяжко змивається з унітазу, блискучий, кількість його велика (поліфекалія). Порушується всмоктування вітамінів, розвиваються різні варіанти гіповітамінозу. Стеаторея виникає при втраті 90 % функціїпідшлункової залози.

ОЦІНКА ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНИХ ТЕСТІВ

1. (ЛІПАЗНИЙ) ¹³С- ТРИГЛІЦЕРИДНИЙ  ДИХАЛЬНИЙ ТЕСТ

2. (АМІЛАЗНИЙ) ¹³С-КУКУРУДЗЯНО-КРОХМАЛЬНИЙ ТЕСТ

84. Типові скарги при захворюваннях кишечника. Ознаки кишкової диспепсії.

Велике значення при розпізнаванні хвороб кишечника має анамнез. Виявляють місцеві (кишкові) і загальні скарги. Звертають увагу на особливості стільця (кількість і характер калових мас, частоту дефекацій, виникнення почуття полегшення після дефекації), наявність і характер болей у животі, їхній зв'язок зі стільцем і прийомом їжі, метеоризм, бурчання й переливання в животі. Встановлюють непереносимість тієї або іншої їжі (молока, молочних продуктів, овочів й ін.), вплив психічних факторів (емоційна напруга, конфлікти) і їхній зв'язок з появою кишкових розладів. Хворого розпитують про добовий ритм симптомів (наприклад, нічні болі, ранкові проноси), при тривалому процесі — про їхню динаміку. При ознайомленні із загальними скаргами можна виявити симптоми, що зустрічаються, наприклад, при ураженні тонкої кишки. До них відносяться загальна слабкість і схуднення, сухість шкіри, випадіння волосся, підвищена ламкість нігтів, розлади менструацій, зниження лібідо й ін.

При огляді звертають увагу на форму живота, кишкову перистальтику. За допомогою поверхневої пальпаціївстановлюють зони болючості, напругу м'язів передньої черевної стінки. Тонка кишка, за винятком термінального відрізка клубової кишки, не пальпується. Глибоку пальпацію використовують для виявлення патології товстої кишки. При цьому послідовно визначають особливості всіх її відділів (форму, розміри, рухливість, болючість, шум плескоту). Аускультація дозволяє виявити бурчання й переливання, обумовлені перистальтикою й проходженням пухирців газу по кишечнику, що підсилюється, наприклад, при стенозі і послаблюється при парезі кишечнику. Важливим методом є пальцеве дослідження прямої кишки.

Синдром кишкової диспепсії (метеоризм) – пояснюється порушенням перетравлення їжі в тонкому відділі кишечника та дисбактеріозом.

Скарги на метеоризм, біль, спастичні явища в кишечнику, почащений стілець. При пальпації живота визначається вздуття і болючість в середній його ділянці, позитивний синдром Образцова (“шум плеска” в ділянці сліпої кишки), симптом Поргеса (болючість зліва і вище пупка).