79. Перерахуйте лабораторні і інструментальні методи дослідження печінки і жовчовивідних шляхів

Печінка — один із найбільш значних органів людського тіла, що відіграє одну з головних ролей у травленні і інших видах обміну речовин. Печінка непарний орган масою 1300-1800 г, розташований під діафрагмою в правому верхньому квадранті живота. На її нижній, вісцеральній поверхні, є коротка поперечна глибока борозна – ворота печінки. Печінка містить праву та ліву частки, хвостату частку , 8 сегментів .

Дослідження функціонального стану печінки, лабораторні дослідження

Пігментний обмін оцінюють за вмістом загального, кон’югованого (зв’язаного, прямого) і некон’югованого (вільного, непрямого) білірубіну в сироватці крові, уробіліногену і білірубіну в сечі, стеркобіліну в калі.

Ферментний обмін: внутрішньоклітинні ферменти-індикатори цитолізу гепатоцитів (АлАТ, АсАТ, ГДГ,ГГТП, ЛДГ), мембранозв’язані ферменти – індикатори холестазу (лужна фосфатаза). Використовуються для оцінки ступеня важкості запально-некротичного процесу в печінці і холестазу.

Білковий обмін: загальний білок, білкові фракції сироватки крові, осадові колоїдні проби (тимолова, сулемова, формолова), протромбіновий комплекс і ферменти зсідання крові, активність холінестерази сироватки крові, рівень α- фетопротеїну (при гепатоцелюлярній пухлині).

Ліпідний обмін: загальний холестерин, загальні ліпіди, тригліцериди, ліпопротеїди високої щільності, ліпопротеїди низької щільності та ліпопротеїди дуже низької щільності в сироватці крові.

Всмоктувальна секреторна функція: оцінка  кліренса бромсульфалеїна або індоціаніна.

Інструментальне обстеження печінки

Ультразвукове дослідження печінки. Холангыогафі, Радіонуклідні дослідження(сцинтіографія), Комп’ютерна томографія, Цуліакографія, Лапароскопія, Біопсія печінки

80. Клінічні, лабораторно-інструментальні симптоми хронічного гепатиту, цирозу печінки.

Хронічний гепатит - дифузний  запальний  процес у печінці, який триває  без  суттєвого  покращення не менше 6 місяців.

Хронічний гепатит - поліетіологічне захворювання, у виникненні якого мають значення: вірусна інфекція, дельта-інфекція, алкоголь, деякі медикаменти, промислові отрути, метаболічні порушення.

Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактору. У патогенезі вірусного хронічного гепатиту мають значення вірусна реплікація (відтворення віруса) та  імунна відповідь хворого. Вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії. На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає у гепатоцит, після чого у ньому синтезуються  вірусні субкомпоненти з подальшим збиранням  повного віріона і появою достатньої кількості вірусних антигенів, на які розвивається токсична дія Т-лімфоцитів. Це веде до деструкції гепатоцита.

Патогенез алкогольного гепатиту пов'язаний з прямою токсичною дією алкоголю на мітохондрії та ендоплазматичний ретикулум печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.

При аутоімунному (люпоїдному) гепатиті внаслідок дефекту імунорегуляції в організмі  продукуються антитіла до антигенів  мембрани печінки, янтиядерні  антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну, що веде до клітинного цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.

Класифікація хронічного гепатиту (за С.Д.Подимовою, 1993).

1. За етіологічною ознакою:

вірусний, алкогольний, аутоімунний, токсичний, медикаментозний, неспецифічний  реактивний,  вторинний  біліарний при печінковому холестазі, метаболічний.

2. За морфологічною ознакою:

агресивний, персистуючий, лобулярний.

3. За клінічною ознакою:

хронічний активний гепатит вірусної етіології, аутоімунний, персистуючий, лобулярний.

За активністю процесу:

активний, неактивний.

За функціональним станом печінки:

компенсований, декомпенсований.

Міжнародний конгрес гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994) запропонував нову класифікацію хронічного гепатиту, що враховує 4 основних критерії оцінки: етіологію, патогенез, ступінь активності і стадію хронізації захворювання. В даній класифікації вже поділяють гепатит на: хронічний вірусний В, хронічний вірусний С, хронічний вірусний Д, криптогенний, аутоімунний.

Клінічні прояви гепатиту вкладаються у ряд синдромів:

·        астеновегетативний (загальна слабкість, безсоння, дратівливість);

·        диспептичний (поганий апетит, нудота, іноді блювота, важкість в епігастрії, відрижка, розлади стільця, здуття живота);

·        гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня її гладка, чутлива при пальпації);

·        больовий (незначні болі в правому підребер'ї);

·        холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми);

·        жовтяничний (жовте  забарвлення  шкіри,  склер, слизових);

·        спленомегалічний (збільшення селезінки);

·        геморагічний (шкірні петехії);

·        артралгічний (множинні артралгії - переважним ураженням крупних суглобів).

Крім того, виділяють лабораторні синдроми:

·        цитолітичний  (підвищенння в плазмі крові АСТ, АЛТ, глутаматдегідрогенази, сироваткового заліза);

·        мезенхімально-запальний (гіпергамаглобулінемія, прискорення ШОЕ, підвищення показників тімолової  проби, СРП, серомукоїду, антитіл);

·        холестатичний  (збільшення у плазмі рівня лужної фосфатази, гама - ГТП, кон'югованого білірубіну,  холестерину, жовчних кислот);

·        печінково-клітинної недостатності (збільшення некон'югованого білірубіну, зниження протромбіну, проконвертину, проакцелерину, трансферину);

·        гіперспленізму (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).

Клінічні прояви цирозу печінки

·        сверблячка шкіри

·        нудота

·        блювання

·        біль у суглобах

·        щільна, невеликих розмірів, з гострим краєм печінка

·        збільшена селезінка

·        асцит

·        метеоризм

·        судинні „зірочки”

·        періодично темна сеча

·        „печінкові” долоні

·        підсилений венозний малюнок на шкірі живота (мал. )

·        ксантоматозні бляшки

·        жовтяниця

·         гінекомастія

·         варикозно розширені вени стравоходу

·        варикозно розширені вени сім’яного канатика

·         гемороїдальні вени.