70. Лабораторні і інструментальні методи дослідження шлунку.

Лабораторна та інструментальна діагностика захворювань шлунка

Лабораторна діагностика: як правило, не дає результатів. В деяких випадках відмічається анемія. Важливим залишається аналіз калу на скриту кров. Проте вагому ділянку в лабораторній діагностиці займає виявлення H. pylori. Для цього застосовують як лабораторні так і інструментальні методи діагностики, про які буде вказано при вивченні гастритів та виразкової хвороби.

Інструментальні методи діагностики

До інструментальних методів діагностики шлунку відносять:

·        Інтрагастральну рН-метрію.

·        Рентгенологічне дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки.

·        Езофагогастродуоденоскопію.

ІНТРАГАСТРАЛЬНА рН-МЕТРІЯ

До зондових методів дослідження секреторної функції шлунка належить також інтрагастральна рН-метрія (електрометричний метод), який сьогодні широко застосовується в гастроентерології.

Для вимірювання рН шлункового вмісту використовують електроди, вмонтовані в тонкий шлунковий зонд. Одна пара електродів знаходиться на кінці зонда, інша - на деякій відстані від нього (мал.5). Це дозволяє вимірювати рН шлункового вмісту одночасно в пілоричному відділі шлунку, де кислий секрет головних залоз змішується із слизом пілоричних залоз, що має лужну реакцію, і в області тіла шлунку, де безпосередньо розташовані обкладові клітини, що секретують HСl (корпусний електрод).

 

Рентгенологічне дослідження

Рентгенологічне дослідження стравоходу, шлунку і кишечника - це один з основних високоінформативних методів інструментальної діагностики захворювань цих органів. У клініці використовується декілька способів рентгенологічного дослідження:

1. Оглядова рентгенограма черевної порожнини.

2. Штучне контрастування стравоходу, шлунку і кишечника шляхом прийому всередину водної суспензії сульфату барії («контрастний сніданок»).

3. Іригоскопія - ретроградне контрастування товстої кишки шляхом введення барієвої суспензії через задній прохід.

Езофагогастродуоденоскопія

Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) – візуальне дослідження слизової оболонки та просвіту стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки із виконанням діагностичних та лікувальних маніпуляцій за допомогою оптико-механічного пристрою – ендоскопа. ЕГДС дозволяє оцінити стан слизової оболонки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, зміни її забарвлення, стан судин, виявити крововиливи, виразкування, новоутвори, зміну форми цих органів (стенозування, деформація, спазм).

71.    Лабораторні методи обстеження в гастроентерології.

Для обстеження пацієнтів з захворюваннями шлунково-кишкового тракту проводять лабораторні та інструментальні методи обстеження.

З лабораторними методами детальніше ознайомимося при вивченні нозології. Можна лише перерахувати:

·        Заг. ан. крові

·        Біохім. ан. крові

·        Діастаза сечі

·        Кал на яйця глистів

·        Еластаза-1 в калі

·        Аналіз калу на скриту кров

·        Копрограма

72. Гастрити, їх діагностика.

Гастрит – запальний процес слизової оболонки шлунка.

Визначення. Гострий гастрит (ГГ)– геморагічне чи некротичне пошкодження слизової оболонки шлунка, яке проявляється тільки вираженою інфільтрацією слизової оболонки нейтрофільними лейкоцитами і виникає внаслідок стресу, впливу на неї інфекційних агентів токсичних речовин, недоброякісних продуктів харчування.

Етіологія. Гострий гастрит виникає після отруєння кислотами, лугами, побутовими хімікатами, алкоголем, значного обсіменіння слизової оболонки шлунка (СОШ) Helicobacter pylori, стрептококами, кишковою паличкою, прийому всередину недоброякісних продуктів, інфікованих сальмонелами, стафілококом. ГГ інколи розвивається на фоні грипу, дифтерії, надмірного прийому окремих медикаментів (саліцилати, антибіотики, препарати піразолонової групи).

Патогенез. Екзогенні фактори (кислоти, луги, бактерії, віруси, медикаменти, алкоголь та інші), пошкоджують слизову шлунка. Внаслідок їх дії зникає слизовий бар’єр, порушується резистентність, сповільнюються регенераторні процеси. Ендогенні фактори  викликають інтоксикацію, гіпоксію, метаболічні зрушення в СОШ. Також різко порушується кровопостачання шлунка, підвищується проникливість судин, особливо на фоні шоку або колапсу.

Клінічні прояви захворювання залежать від варіанту гострого гастриту. Для клінічної картини гострого гастриту найбільш характерними є відчуття важкості в епігастрії або болей в ділянці шлунка. Досить часто він супроводжується нудотою, блювотою шлунковим вмістом з домішками слизу, жовчі.

Об’єктивний огляд пацієнтів дозволяє виявити обкладений білим нашаруванням язик, вздуття живота, пальпаторну болючість в епігастрії різного ступеня вираженості.

Діагноз гострого гастриту виставляють на основі ендоскопіного дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки.

Клінічні прояви захворювання залежать від варіанту гострого гастриту.

Хронічний гастрит (ХГ)–хронічний запально-дистрофічний процес в слизовій оболонці шлунка, що характеризується збільшенням її круглоклітинної інфільтрації, порушенням фізіологічної регенерації  епітелію і зменшенням кількості залозистих клітин та заміщенням їх сполучною тканиною або перебудовою по тонко- чи товстокишечному типу з розладами секреторної, моторної і інкреторної його функції.

Хронічний гастрит поділяють на: гастрит типу В, гастрит типу А, гастрит типу С та особливі форми гастриту.

В широкому спектрі етіологічних факторів, які призводять до розвитку ХГ, ведуча роль належить хелікобактерній інфекції (обсіменіння слизової оболонки шлунка Helikobakter pylori) ХГ у 60-95%випадків, переважно гастриту типу В.

Серед причин розвитку ХГ типу А є аутоімунні процеси. Виробляються антитіла до парієтальних (обкладових) клітин та внутрішнього фактору Кастла.

 Частою причиною розвитку гастриту, особливо типу С є дуодено-гастральний рефлекс (закид жовчі із дванадцятипалої кишки в шлунок, тривалий прийом медикаментів, які пошкоджують слизову оболонку шлунка, знищуючи захисний слизовий бар’єр. До таких препаратів належать ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби (метіндол, індометацин, діклофенак натрію і інші, кортикостероїди).

Провідні синдроми при хронічному гастриті:

·        Шлункової диспепсії

·        Кишкової диспепсії

·        Астеноневротичний

·        Больовий

Хронічний гастрит ще поділяють в залежності від ступеня кислотності шлункового вмісту на: гастрит з підвищеною кислотоутворючою функцією шлунка, гастрит з пониженою кислотоутворючою функцією шлунка, гастрит з нормальною кислотоутворючою функцією шлунка. Цю функцію встановлюють за допомогою комп’ютерної інтрагастральної рН-метрії шлункового вмісту.

Для клінічної картини хронічного гастриту із секреторною недостатністю є характерними:

•         порушенням апетиту

•         неприємний присмак у роті

•         нудота

•         відчуття повноти і розпирання в епігастрії

•         відрижку повітрям

•         схильність до проносів

Для клінічної картини хронічного гастриту із підвищеною секреторною функцією є характерними:

•         тупі, ниючі болі в епігастрії, що виникають через 15-20 хв. після прийому їжі

•         відрижка кислим

•         печія

•         закрепи

Підтвердження діагнозу гастриту можна отримати за допомогою таких методів:

•         ЕГДС із прицільною біопсією

•         інтрагастральна рН-метрія

•         рентгеноскопія шлунка

Важливим також, при гастритах, є обстеження пацієнтів на наявність Helikobakter pylori.