61. Клініко-лабораторні симптоми інфаркту міокарда. Зміни екг.

Лабораторна діагностика інфаркту міокарду

1. Підвищення температури тіла (від субфібрильних цифр до 38,5-39°с).

2. Лейкоцитоз, що не перевищує зазвичай 12-15 х 109/л.

3. Анеозинофілія.

4. Невелике паличкоядерне зміщення формули крові вліво.

5. Збільшення ШОЕ.

Маркери некрозу міокарду:

креатинфосфокіназа (КФК), особливо її МВ-фракції (МВ КФК);

лактатдегідрогеназа (ЛДГ) і її ізофермент 1 (ЛдГ1);

аспартатамінотрансфераза (АСАТ).

Інструментальні методи діагностики

ЕКГ

На електрокардіограмі є можливим виявити:

1. Зону некрозу - патологічний зубець Q (тривалістю більше 30 мс) і різке зменшення амплітуди зубця R або комплекс QS.

2. Зону ішемічного пошкодження - зсув сегменту RS-T вище (при трансмуральному ІМ) або нижче за ізолінію (при субендокардіальному ураженні серцевого м'яза).

3. Зону ішемії - “коронарний” (рівносторонній і загострений) зубець Т (високий позитивний при субендокардіальному ІМ і негативний - при трансмуральному ІМ).

62. Вади серця. Визначення. Етіологія. Класифікація.

Вада серця (лат. vitium cordis) - це стійка патологічна зміна в будові серця, яка порушує внутрішньо серцеву і системну гемодинаміку та веде до розвитку гострої або хронічної недостатності кровообігу. Вади бувають вроджені та набуті.

Формування вроджених вад серця відбувається в результаті порушення ембріогенезу на 2-8-му тижні вагітності, іноді вади мають спадкову природу (за аутосомним типом спадковості з різною експресивністю гена). Більшість вроджених вад серця розпізнаються на першому році життя за основними клінічними ознаками: серцевому шуму, ціанозу шкірних покривів, кардіомегалії.

Набуті вади серця зустрічаються досить часто, що складає близько 20 % серед всіх органічних уражень серця.

Етіологія набутих вад серця

У виникненні набутих вад серця головна роль належить ендокардиту, особливо ревматичному. Рідше вони виникають унаслідок інфекційного ендокардиту, атеросклерозу, сифілісу, дифузних захворювань сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний артрит), травм. Найбільш часто спостерігаються вади мітрального клапана, другими за частотою є вади аортального клапана. В залежності від локалізації ураження виділяються набуті мітральні, аортальні та тристулкові вади.

Ендокардит (новолат. endocarditis; від др. грец. ἔνδον — внутрі, καρδία — серце, + itis) — запалення внутрішньої оболонки серця—ендокарду.

Гостра ревматична лихоманка (РЕВМАТИЗМ) - системне запальне токсико-імунне захворювання сполучної тканини, з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, серед схильних до нього осіб переважно 7-15 років, яке етіологічно пов'язане з β-гемолітичним стрептококом групи А певного серотипу.

Мітральний стеноз: звуження (стеноз) лівого атріовентрикулярного отвору (stenosis ostii atrioventricularis sinistra). Етіологія. Основна причина мітрального стенозу - ревматизм (ревматичний ендокардит). Значно рідше мітральний стеноз розвивається при інфекційному ендокардиті.

Інфекційний ендокардит - запальне захворювання внутрішньої оболонки серця (ендокарду), що розвивається унаслідок дії інфекційного агента. Запальний процес при інфекційному ендокардиті може розвиватися на клапанах серця, самому ендокарді, а також може переходити на ендотелій (внутрішню оболонку) судин, що відходять від серця.