39. Розміри і межі відносної і абсолютної тупості серця в нормі.

Перкусія серця

За допомогою перкусії серця є можливим визначення абсолютної та відносної серцевої тупості. Абсолютна серцева тупість – це тупість над ділянкою передньої поверхні серця, яка розміщена поверхнево і не прикрита легенями. Відносна серцева тупість - це притуплення, яке отримуємо при перкусії істинних границь серця, тобто границь, прикритих легенями.

Межі відносної серцевої тупості:

-         права: ІV міжребер’я на 1-1,5 см назовні від правого краю груднини;

-         ліва: V міжребер’я на 1-1,5 см досередини від лівої серединно-ключичної лінії;

-         верхня: по лівій парастернальній лінії вздовж нижнього краю ІІІ ребра.

Межі абсолютної серцевої тупості

-         права: у ІV міжребер’ї біля лівого краю груднини;

-         ліва: співпадає з лівою межею відносної серцевої тупості, або зміщена на 1 см досередини від неї;

-         верхня: по лівій парастернальній лінії вздовж нижнього краю ІV ребра.

40. Задачі і послідовність аускультації серця.

Як нам відомо, робота серця складається з двох фаз: систоли та діастоли, що супроводжується закриттям та відкриттям стулок клапанів, викидом крові, коливанням стінок судин. Всі ці явища мають механічний характер і супроводжуються звуковими явищами, які можуть бути зафіксовані.

Діапазон звукових частот складає 20 – 20 000 Гц. Інфразвук – нижче за 20 Гц, ультразвук – вище за 20 000 Гц – які вухом не сприймаються. Найкраще сприйняття звуків знаходиться такому спектрі частот: 1 000 – 2 000 Гц.

Методика аускультації складається з безпосередньої аускультації (яку запровадили В.П.Образцов, М.Д.Стражеско) краще вислуховуються низькочастотні звуки, так званий, ритм галопу. При аускультації застосовують також посередню аускультацію (за допомогою стетоскопа, фонендоскопа) – краще прослуховуються високочастотні звуки.

41. Що таке нормальний серцевий ритм, брадикардія, тахікардія?

Нормальна робота серця забезпечується трьома функціями: збудженням, автоматизмом і провідністю. Будь-які відхилення від нормальної роботи цих функцій призводять до розвитку різного роду аритмій. Нормальний серцевий ритм формується в синусовому вузлі і носить назву синусовий ритм. Кардіологи при постановці діагнозу враховують той факт, що синусовий ритм не завжди є показником правильної роботи серця, деякі серцево-судинні захворювання протікають без порушення серцевого ритму. У новонароджених дітей прискорений синусовий ритм, що становить до 150 ударів, вважається нормальним.

Норма:

 Комплекс QRS має зубець Р постійної форми;

 Ритм серця має частоту 60-80 ударів;

 Відстань Р-Р або RR однаково.

Що таке брадикардія та її види

брадикардія називається таке зменшення частоти серцевих скорочень, коли їх відбувається менше 60 за хвилину. Брадикардія розділяється на синусову (вона може бути варіантом норми), коли повільно працює основний водій ритму (місце, де виникають імпульси) і брадикардію як наслідок порушення (блокади) провідності серцевих ритмів на різних рівнях (між синусно -передсердним вузлом і передсердям або між передсердям і шлуночками).

Збільшення числа серцевих скорочень до 100 і більше на хвилину відомо як тахікардія. Вона не є самостійним захворюванням і найчастіше проявляється при інших хворобах, здатних чинити на серце патологічний вплив. Однак тахікардія може виникнути і у абсолютно здорової людини, наприклад, після фізичного навантаження.

Прискорене серцебиття може викликати підвищена секреція адреналіну - гормону страху, що виробляється залозами. Часто цьому передують хвилювання або тривожні стани через психоемоційного перенапруження. В даному випадку провідна роль у зміні серцевого ритму належить нервовій системі, яка прямо чи опосередковано впливає на роботу серця. На частоту серцевих скорочень впливає і тиск крові. При його зниженні (при крововтраті, зневодненні, різкому підйомі або зміні положення тіла) серце починає посилено качати кров, що й збільшує число серцевих скорочень.

Деякі хвороби серця можуть викликати прискорений ритм. Так, раптовими нападами серцебиття з частотою 150-300 ударів за хвилину виявляється пароксизмальна тахікардія, яка ділиться на передсердну, вузлову і шлуночкову. І саме шлуночкова форма розвивається через органічного ураження тканин серця - міокарду, а також хронічної форми ішемічної хвороби серця, міокардитів, інтоксикацій серцевими глікозидами, ревматизму і вроджених вад.

У більшості випадків (якщо почастішання ритму серця не пов'язано з хвилюваннями), тахікардія розвивається раптово. І кількість серцевих скорочень дуже швидко досягає 150-180-240 ударів на хвилину. Це супроводжується пульсацією судин шиї, панічним станом і почуттям страху смерті. Напади серцебиття можуть тривати протягом декількох секунд або навіть днів. Нерідко вони закінчуються набряками і серцевою недостатністю.

Прогноз при шлуночкової тахікардії звичайно несприятливий, оскільки у більшої частини хворих вона є проявом незворотної зміни серцевого м'яза. Особливо високий ризик летального результату серед хворих гострим інфарктом, ускладненим гіпотонією і серцевою недостатністю.