1. Що таке медицина як наука.

Медицина - галузь наукової і практичної діяльності, яка займається дослідженням нормальних і патологічних процесів в організмі людини, різних захворювань і патологічних станів і сприяє збереженню і зміцненню здоров'я людей. Повне визначення медицини з сучасної точки зору: медицина є наука, що вивчає хвороби, попереджує їхнє виникнення і приводить до видужання.

У розділі медицини, що називається “внутрішні хвороби” виділяються такі аспекти: розпізнавання, лікування, профілактика захворювань внутрішніх органів. Крім того, вивчаються причини й механізми розвитку захворювань. Більшість внутрішніх захворювань лікують консервативними методами, застосовують при цьому лікарські препарати, фізіотерапевтичні способи, дієту, санаторно-курортне лікування.

2. План обстеження хворого в терапевтичній клініці.

Дослідження хворого розділяють на дві частини: суб’єктивне та об’єктивне.

Суб’єктивне дослідження – це таке обстеження при якому хворий розглядається як суб’єкт, що дає покази, котрі використовуються лікарем з діагностичною метою.

Об’єктивне дослідження – це таке обстеження при якому хворий розглядається як об’єкт, що досліджується звичайними методами.

До методів обстеження хворого належать: розпитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація, лабораторні й інструментальні методи дослідження та хірургічні способи. Тобто розпитування є методом суб’єктивного дослідження, а всі решта перечислених методів відносяться до об’єктивного дослідження. Розпитування хворого називається збиранням анамнезу. Отже, анамнез – це сукупність усіх відомостей, одержаних під час розпитування хворого.

Розпитування хворого проводять за такою схемою:

1) паспортні дані,

2) скарги хворого,

3) анамнез нинішнього захворювання,

4) анамнез життя хворого.

Анамнез життя збирають за певним планом:

1) загальнобіографічні дані (вік місце народження і проживання, навчання);

2) умови росту і розвитку;

3) умови побуту і праці, харчування;

4) захворювання перенесені в минулому;

5) шкідливі звички;

6) сімейний стан;

7) сімейний або спадковий анамнез;

8) алергологічний анамнез.

Після закінчення проведення суб’єктивного дослідження приступає лікар до об’єктивного дослідження. До його основних методів відносять:

1) огляд;

2) пальпація (обмацування);

3) перкусія (вистукування);

4) аускультація (вислуховування).

3. Поняття про симптом, синдром, нозологію

Симпто́м — будь-яка відчутна зміна в організмі або його функціях, виявлена на підставі скарг хворого (суб'єктивний симптом) або виявлена при дослідженні лікарем (об'єктивний симптом).

Нозологія— учення про хвороби, що містить біологічні та медичні основи хвороб, а також їх етіологію, патогенез, номенклатуру і класифікації, профілактику захворювань.

Синдро́м — сукупність симптомів з загальним патогенезом.

У медицині та психології, термін «синдром» посилається на асоціацію деякої кількості клінічно розпізнаних симптомів (особливостей, явищ або характеристик), які часто трапляються разом, таким чином, що присутність однієї особливості попереджує лікаря про присутність інших.

За останні десятиріччя термін був використаний і поза межами медицини для опису подібних явищ. Фаховою медичною мовою синдром стосується набору виявлених характеристик. Специфічна хвороба, умови або безлад, можливо, ідентифікуються як основна причина.