23. Бесіда як метод професійного навчання

Бесіда - це цілеспрямоване обговорення чого-небудь, організований, підготовлений діалог на заздалегідь обрану тему. Бесіда розглядається в дошкільній педагогіці як метод ознайомлення з навколишнім і одночасно як метод розвитку зв'язного мовлення. Є. І. Радіна у своєму дослідженні детально розкрила значення бесіди для розумового і морального виховання дітей. В одних бесідах систематизуються і уточнюються уявлення, отримані дитиною в процесі його повсякденного життя, в результаті спостережень і діяльності. Шляхом інших педагог допомагає дитині повніше і глибше сприймати дійсність, звертати увагу на те, що недостатньо їм усвідомлюється. У результаті знання дитини стають чіткіше і більш усвідомлено.

Цінність бесіди полягає в тому, що дорослий вчить дитину логічно мислити, допомагає думати, піднімає від конкретного способу мислення на більш високу ступінь найпростішого абстрагування. У бесіді дитина повинна пригадувати, аналізувати, порівнювати, висловлювати судження і робити умовиводи, висновки. У бесіді разом з мисленням розвивається мова. Формуються діалогічні і монологічні форми зв'язного мовлення, і насамперед мови розмовної: вміння слухати і розуміти співрозмовника, давати зрозумілі відповіді на поставлені питання, ясно висловлювати свої думки в слові, висловлюватись у присутності інших дітей. Навчання дітей вмінню вести розмову, брати участь у бесіді завжди поєднується з вихованням навичок культури поведінки: дитина повинна навчитися уважно слухати того, хто говорить, не відволікатися, що не перебивати співрозмовника, стримувати своє безпосереднє бажання відразу відповідати на питання, чи не почекавши виклику. У бесіді, отже, виховуються стриманість, ввічливість і в цілому культура мовного спілкування.

Висловлюючись в бесіді, дитина формулює свої думки не в одному, а в декількох реченнях. Запитання вихователя вимагають більш докладного опису побаченого, пережитого, спонукають до вираження оцінок, особистого ставлення до обговорюваної теми. Даючи розгорнуту відповідь, діти вживають для зв'язку слів спілки (і, а, але, щоб), різноманітну лексику. Мовна діяльність дитини в бесіді відрізняється від розмови насамперед внутрішнім програмуванням, обдумуванням свого висловлювання, більшою довільністю. Діти вчаться мови-доведенню, вмінню обгрунтовувати свою точку зору, вступати в «дискусію». Словниковий запас дітей активізується, уточнюється і доповнюється.

24. Концентроване навчання як перспективна форма організації навчання

Концентрований навчання - особлива технологія організації навчального процесу, при якій увагу педагогів та учнів зосереджується на більш глибокому вивченні кожного предмета за рахунок об'єднання уроків в блоки, скорочення числа паралельно досліджуваних дисциплін протягом навчального дня, тижня.

Мета концентрованого навчання полягає у підвищенні якості навчання і виховання учнів через створення оптимальної організаційної структури навчального процесу, зближення навчання з природними психологічними особливостями людського виховання.

Сутність концентрованого навчання: безперервність процесу пізнання та його цілісність (починаючи з первинного сприйняття і закінчуючи формуванням умінь користуватися вивченим матеріалом); одноразова тривалість вивчення теми, розділу або всієї навчальної дисципліни, яка забезпечує їх міцне засвоєння; скорочення числа одночасно досліджуваних дисциплін; орієнтація навчального процесу на розвиток самостійності, відповідальності, творчої активності учнів; варіативність і комплексність застосовуваних форм і методів навчання, адекватних цілям і змісту навчального матеріалу і враховують особливості динаміки працездатності учнів і педагогів; співпраця педагогів і учнів, учнів між собою.

Варіанти реалізації технології концентрованого навчання. Класифікуючи різні способи організації концентрованого навчання, Г.І. Ібрагімов пропонує три різні моделі. Тут ми даємо опис двох з них, найбільш вживаних в умовах загальноосвітньої і професійної школи.

Перша модель передбачає вивчення протягом певного часу одного основного предмета. Тривалість занурення в предмет визначається при цьому особливостями змісту і логіки засвоєння його учнями, загальним числом відводяться на вивчення дисципліни годин, наявністю матеріально-технічної бази та деякими іншими чинниками.

При концентрованому вивченні одного предмета планування навчального процесу полягає в наступному: загальне річне число годин по предмету ділиться приблизно порівну на частини. Далі протягом 3-5 днів учні вивчають тільки цей предмет. За цей час на якісному рівні вивчається матеріал всього курсу. Одне таке занурення відбувається за одну частину часу.

У наступному проміжку часу знову повертаються до цього матеріалу поглиблюючи і розширюючи раніше отримані знання шляхом оперування ними в стандартних ситуаціях.

Під час третього занурення учні вчаться застосовувати знання в нових, нестандартних ситуаціях. На останньому етапі концентрованого вивчення предмета учні навчаються вмінням творчого застосування знань. Тривалість одного уроку за такої організації навчання скорочується до 35 хвилин. Після кожних двох уроків, як правило, проводиться розвантажувальне заняття (фізкультура тощо), домашні завдання не задаються. У першій половині дня проводиться 5-6 уроків. У другій половині дня учні працюють (за бажанням і вибором) на кафедрах, організованих викладачами. Це дозволяє враховувати інтереси учнів і розвивати їх в обраній ними сфері, і в той же час педагог готує собі помічників-асистентів з числа найбільш підготовлених і мають до цього потреба учнів.

Навчальний день являє собою органічне поєднання різних форм організації навчання, об'єднаних однією метою - сформувати систему знанні і вмінь учнів з цілісної темі курсу, що вивчається.

Важливо підкреслити, що одне і те ж зміст протягом дня опрацьовується в різних формах навчальної діяльності при великому питомій вазі самостійної роботи учнів. Змістовна домінанта додасть навчального дня цілісність, а діяльність учнів набуває активний характер завдяки включенню їх у різні форми і види роботи, що забезпечують безперервність процесу пізнання, органічну єдність процесів засвоєння знань і формування умінь. При цьому мова йде не тільки про навчальні уміннях, а й значною мірою про формування умінні співпрацювати в мікрогруп, колективі, тобто про навчання технології співпраці.

Організація навчання на рівні навчального плану являє собою своєрідний «конвеєр», коли учні переходять від вивчення одного предмета до вивчення іншої в певній послідовності. Тривалість концентрованого вивчення одного предмета може бути різною, але, як показує досвід, вона не повинна бути менше трьох навчальних днів.

Друга модель концентрованого навчання передбачає укрупнення тільки однієї організаційної одиниці - навчального дня, кількість предметів, що вивчаються скорочується до одного - двох. У рамках же навчального тижня та інших організаційних одиниць число дисциплін зберігається у відповідності з навчальним планом і графіком його проходження. Основною організаційною одиницею при цій моделі стає навчальний блок. Навчальний день складається, як правило, з двох навчальних блоків з інтервалом між ними в 40 хвилин, під час якого учні обідають і відпочивають. Друга половина дня присвячується діяльності за інтересами.

Склад навчального блоку: лекція, самостійна робота учнів, практичне заняття, залік.

Лекція: знайомство з метою та планом усього навчального блоку і самої лекції. Матеріал, що включає в себе зміст декількох звичайних уроків, готується заздалегідь і оформляється у вигляді опорного конспекту. Після орієнтування учнів у майбутній діяльності викладач проводить перший виклад навчального матеріалу. Потім слід стислий друге, а в кінці лекції - третя, ще більш концентрований виклад основних питань. Таким чином, на лекції відбувається сприйняття учнями цілісного блоку знань і його первинне осмислення.

Самостійна робота: самостійне опрацювання підручника так, щоб відповісти на контрольні запитання (робота в парах, групах, індивідуально). Мета: поглиблене засвоєння лекційного матеріалу, його подальше осмислення, формування загальнонавчальних умінь: робота з книгою, виділення головного, складання плану, встановлення причинно-наслідкових зв'язків і т.д.

Практична робота: формування умінь застосовувати нові знання на практиці, закріплення знань. Відбувається не відстрочено за часом, а безпосередньо після сприйняття і осмислення.

Залік: контроль і оцінка ступеня засвоєння основних понять та провідних ідей, сформованості навичок роботи, загальнонавчальних і спеціальних умінь. Активне застосування самоаналізу, взаємоконтролю, самоконтролю і самооцінки.

Переваги концентрованого навчання:

• Побудова навчального процесу забезпечує подолання роз'єднаності змісту і пов'язує елементи навчання в єдине ціле.

• Забезпечує сприйняття, поглиблене і міцне засвоєння учнями цілісних завершених блоків досліджуваного матеріалу.

• Сприятливий вплив на мотивацію навчання.

• Сприятливий психологічний клімат (початковий настрій на тривалий взаємодію один з одним у процесі навчання).